Герої не вмирають: Малий Ходачків зібрався на вшанування воїна Романа Гармаша

18 вересня у селі Малий Ходачків відбулися заходи пам’яті за Романом Гармашем — воїном 5-ї штурмової бригади, який рівно рік тому загинув у бою під Бахмутом. Громада, рідні та побратими схилили голови в подяці за його жертовність.

Роман Гармаш загинув 18 вересня 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу Іванівського. Два дні він вважався безвісти зниклим, аж доки побратими не змогли евакуювати його тіло. Поховали воїна з усіма військовими почестями на центральному кладовищі рідного села 25 вересня.

Рівно через рік у церкві Святого Архистратига Михаїла відбулася поминальна служба та освячення пам’ятного стенду Романові біля монумента полеглим землякам. Чин освячення провів отець Василь Сліпчук.

“Сьогодні, у день Пам’яті ми згадуємо Романа і добрим словом, і молитвою з подякою за його жертовність. Ми вчимося з того прикладу, як любити Україну”, — наголосив священник.

Мати Героя, Марія Гармаш, подякувала всім, хто цього дня прийшов віддати шану її синові. Сестра Світлана розгорнула прапор із підписами побратимів, який 5-та бригада передала спеціально до річниці.

“Цей прапор цінніший за будь яку нагороду. Бо він є символом незламності та жертовності – промовила сестра Світлана.  Вона закликала пам’ятати Героїв не лише посмертно, а й пам’ятати про живих. Адже підтримка потрібна найперше Захисникам аж до спільної Перемоги”, — сказала вона.

Вчителька Романа Жанна Басюк назвала його “відповідальним і співчутливим хлопцем, якого серце пам’ятає, мов рідну дитину”. Друг і побратим Михайло з Сил спеціальних операцій згадав:

“Найперше, що я хочу сказати, як військовий, я мав за велику честь знати Романа. Це була людина-патріот, і людина-позитив у всіх випадках. Але найголовніше він був людиною з великої букви, доброю людиною. Нехай з Богом спочиває”.

Командування батальйону зв’язку 5-ї штурмової бригади у своєму зверненні відзначило дисципліну, професійність і відданість Романа: “Він був прикладом у бою і в житті. Його спокій, точність і готовність прикрити побратима надихали кожного”.

У річницю смерті до могили воїна прийшли школярі, односельчани та діти з місцевого садочка. Вони поклали квіти, запалили свічки та вшанували Романа хвилиною мовчання.

Громада знову пережила спільний біль утрати, але й підтвердила: пам’ять про Героя залишиться жити у серцях.

“Він тримає небо над нами. А поруч — ті, хто тримають Пам’ять про нашого єдиного Героя!” — кажуть у селі.