У ці дні громадські екологічні організації, туристичні клуби, науковці-екологи висловлюють категоричне “ні” планам будівництва каскаду з шести ГЕС із водосховищами на річці Дністер. 3 березня вони просто примусили депутатів від усіх політичних сил, представлених у Тернопільській обласній раді, заборонити майбутнє будівництво. Обранці думали по-різному, але ніхто не захотів втрачати електоральні бали в масштабах області, тому одноголосно підтримали мораторій. Проте крапку в цій історії не поставлено, бо своє слово ще мають сказати територіальні громади, які сусідять із Дністром.
Перегляньте також:
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
- Нові можливості ЗСУ: як ракети ATACMS змінюють хід війни
У листопаді минулого року представники ПАТ “Укргідроенерго” у місті Новодністровську (Чернівецька область) презентували ідею будівництва шести ГЕС у верхній течії Дністра (п’яти руслових і однієї дериваційної). А недавно в Тернополі провідний спеціаліст ТОВ “Гідротехпроект” (Харків) Ігор Сташук розказував, що йдеться лише про “техніко-економічне обгрунтування проекту”, з якого випливає, що “шкода для довкілля (підтоплення і затоплення) від отих ГЕС буде мінімальна, в межах заплави Дністра”. Водосховища проектуватимуться з мінімальними негативними наслідками, тобто з невеликим об’ємом води. “Будівництво низьконапірних ГЕС на ділянці верхнього Дністра дозволить вирішити проблему енергодефіциту в цьому регіоні та захисту від паводків, які завдають великої шкоди населенню, економіці та навколишньому середовищу. На водосховищах каскаду ГЕС передбачено розміщення протипаводкових водоймищ підсумковим об’ємом 147 млн м3, що дозволить зробити стік рік контрольованим та зменшити максимальні витрати води і вплив паводку на місцеву інфраструктуру. По спорудах гідровузлів каскаду ГЕС передбачено облаштування шести мостових автодорожніх переходів через Дністер із виконанням заходів із підтримання та збереження популяції цінних видів риб”, — поставив крапку представник проектної організації. Крім того, дериваційний канал для однієї ГЕС не передбачатиме сухого русла річки. Будуватиметься ГЕС за кредитні кошти, переважно ЄБРР. Орієнтовна вартість інвестицій — 1 млрд 100 млн євро.
Будівництво триватиме 8 років, термін окупності інвестицій становить приблизно 10 років. Проте гідроенергетичне відомство й окремі керівники виконавчої влади трьох областей, по яких протікає Дністер, — Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької (а саме вони не заперечують проти ідеї будівництва ГЕС), — наштовхнулися на протести. Які то трохи вщухають, то спалахують із більшою силою ще з грудня минулого року. Зацікавлені екологічні організації, керівники турклубів озброїлися рішенням Івано-Франківської обласної ради від 25 грудня 2015 р., яким “заборонено погодження питання розміщення гідроелектростанцій вздовж річки Дністер” і рекомендовано так само вчинити придністровським громадам. Тобто прикарпатські депутати раніше від тернопільських колег продемонстрували свою позицію: шкода від будівництва каскаду ГЕС буде значно більша, ніж користь.
Чому? Русло і береги Дністра, що розміщені вище запланованих ГЕС, входять у межі чотирьох національних природних парків — “Галицький” (Івано-Франківщина), “Дністровський каньйон” (Тернопільщина), “Хотинський” (Буковина) та “Подільські Товтри” (Хмельниччина), а розміщені нижче — захоплюють Івано-Франківський регіональний ландшафтний парк “Дністровський каньйон”. Згідно ж із Законом “Про природно-заповідний фонд” (ст. 7 і 21), будівництво об’єктів гідроенергетики заборонено в усіх чотирьох функціональних зонах національних природних парків.
На початку січня Тернопільська облрада створила тимчасову контрольну комісію, яка вивчала питання будівництва ГЕС на Дністрі. Комісія дійшла розгромного висновку, що “наслідком будівництва буде повне руйнування унікальної екосистеми Дністра”, будівництво і робота ГЕС поставлять хрест на можливостях розвитку туризму та рекреації…”
Цей висновок ніби розшифровує думка професора, завідувача кафедри геоекології та методики викладання екологічних дисциплін Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка Любомира ЦАРИКА: “Ідея будівництва ГЕС на Дністрі є провокаційною по суті, оскільки вона протизаконна й антигуманна, — каже фахівець автору цих рядків. — Протизаконна ігноруванням національного і європейського законодавства. Антигуманна до природи унікальних Дністровських стінок, аналогів яким немає у світі. А такі ГЕС можна будувати на десятках інших річок регіону. З України не варто робити суцільну руїну. Адже шкоди, завданої будівництвом ГЕС на Дніпрі, Південному Бузі чи ГАЕС на Дністрі, вистачить нам і нащадкам. Ми маємо досвід того, як замість створення Чорнобильського заповідника було збудовано Чорнобильську АЕС. Це яскраві приклади того, як бездумно і безвідповідально прийняті у чиновницьких кабінетах рішення породжують проблеми національного і міжнародного значення.
Коли в межах русла річки будуємо водосховища, то докорінно змінюються всі природні процеси — гідрологічні, мезокліматичні, грунтотворчі, біогеохімічні. Змін і порушень зазнають усі компоненти ландшафту, і особливо ландшафтотворчі процеси. Це не просто стрес для природної системи, це її докорінна антропічна зміна на гірше, це — каліцтво природи.
А водосховища — це свого роду сміттєзвалища в межах річища, в яких акумулюються розчинені й завислі у воді забруднюючі речовини. Оскільки на території Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської областей у половини міст і містечок немає очисних споруд і неочищені стоки скидаються в Дністер, то вони нагромаджуватимуться у водосховищах ГЕС. Буде втрачено якісні фізичні й хімічні параметри води, погіршено умови середовища водних організмів, для яких потрібне чисте дно і швидка течія, докорінно порушаться міграція риб і їх нерестилища, знизиться стійкість водної екосистеми і її здатність до регенерації біогеохімічних процесів”.
Шкоду від руслових і прируслових підтоплень внаслідок будівництва ГЕС підтверджує й лист Міністерства екології та природних ресурсів, надісланий на запит спеціальної комісії облради. А обласна інспекція охорони пам’яток історії та культури поінформувала, що в зону підтоплення потрапить 41 археологічна пам’ятка, 8 пам’яток архітектури та інші цінні об’єкти. Такий прогноз мало хто піддає сумнівам. Бо ще свіжий сумний досвід, коли внаслідок недавнього будівництва Ташлицької ГАЕС у каньйоні річки Південний Буг було зруйновано урочище Гард із унікальною рослинністю та історичними пам’ятками козацької епохи.
“П’ять із шести майбутніх ГЕС мають збудувати не у верхній, а саме в середній течії Дністра. А там будівництво гідроелектростанцій не передбачене ні державними програмами, ні Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. (на відміну від будівництва малих ГЕС на карпатських річках). ПАТ “Укргідроенерго” записало: буде споруджено “верхньодністровський каскад ГЕС”, сподіваючись, що ніхто не помітить таких деталей. А диявол криється саме в деталях”, — переконаний виконавчий директор еколого-гуманітарного об’єднання “Зелений світ” (Чортків) Олександр Степаненко.
Дністровський каньйон визнано одним із семи природних чудес України. Мало того, що на його тернопільській ділянці збереглася прадавня флора і фауна, виходять на поверхню відслонення силурійського і девонського періодів, яким понад 400 млн років, і вони є об’єктом досліджень для науковців з усього світу. Дністровська долина вже багато років використовується в туристичних цілях, а річка стала місцем для сплавів на човнах і катамаранах. За різними оцінками, цю природну перлину щороку відвідують від 10 до 15 тис. туристів. І мешканці прилеглих сіл, міста Заліщики постійно отримують вигоду від обслуговування туристів.
Оті 6 ГЕС не належатимуть до розряду малих. Передбачена потужність п’яти руслових гідроелектростанцій — по 60 МВт кожна, а дериваційної — 86МВт. Тому, за законом “Про електроенергетику” (ст.1), вони не можуть працювати за “зеленим” тарифом (із нього користають міні- і малі ГЕС потужність до 10 МВт). Однак виробляти електроенергію гідроелектростанціям буде вигідно, і вони отримуватимуть прибутки. Науковці-екологи нізащо не погоджуються з таким станом речей.
“Втратить волелюбний Дністер, втратить науковий світ такі унікальні екосистеми, дослідження яких проливає світло на минуле природи Землі, втрачатиметься етнокультурна самобутність подністрян, втратить Тернопіллля свою візитну картку, — розставляє акценти професор Любомир Царик. — А хто ж при цьому виграє? Відмираюче гідроенергетичне відомство, яке років через 50 здасться на милість альтернативним генеруючим установкам? Чи кілька товстосумів, які отримуватимуть прибутки від власних інвестицій? Чи можна порівняти те природне багатство, яким володіє сьогодні український народ, із кіловатами, яких він ніколи не побачить і не відчує, бо їх генеруватимуть для інших країн?”.
Вистражданий мораторій “шляхом заборони будівництва ГЕС з водосховищами на Дністрі в межах Тернопільської області” депутати прийняли. Проте рішення облради має лише рекомендаційний характер, задає орієнтир для органів місцевого самоврядування базового рівня, тобто для придністровських сільських, селищних, міських рад, на території яких будуватимуться об’єкти гідроенергетики. Адже, згідно із законом “Про електроенергетику” (ст.10), саме вони мають погодити (не погодити) будівництво. Невже запропонований соціальний пакет для тих місцевостей та перспектива працевлаштування кількох десятків людей для обслуговування ГЕС переважить екологічну і туристичну небезпеку, що їх створює будівництво каскаду ГЕС на Дністрі?
