Важко про це писати віруючій людині.
Перегляньте також:
- На Донеччині загинув тернополянин Микола Головенко
- Графік вимкнення світла на Тернопільщині на 22 листопада
У дні, коли Україна стікає кров’ю, на нейтральній території вперше в історії зустрічаються вищі церковні ієрархи. Папа Франциск, єпископ Риму, і Кірілл, Патріарх Московський та ВСІЄЇ РУСІ! Це ж якої такої «всієї Русі»? Включно з Україною?
Що ж, сама по собі зустріч – прогрес у стосунках. Втішалися з того, що в Латинській Америці поширюється христова віра.. Справді, давно вже час «зробити все необхідне для подолання історичних суперечностей, які ми успадкували, прагнемо об’єднати наші зусилля у свідченні Христового Євангелія та спільної спадщини Церкви першого тисячоріччя».
У 1054 році минає 1000 літ з часу, коли патріарх Константинопольський Керулярій потоптав освячені Папою святі дари, прокляв Папу.. Папські посли викляли навзаєм Патріарха, і маємо з того вже тисячу літ неприязні.. Час би порозумітися.
Хочу нагадати, що з Візантії ображені папські посли поїхали до Києва, поскаржитися на гірку образу князю Ярославу, недаремно названому Мудрим. Та, на біду, Ярослав кілька тижнів як відійшов до Неба, і нікому було посварених помирити. Не знайшлося Мудрого.
Зважмо, не до Москви подалися ображені кардинали, бо не існувало тоді на карті такого міста.
То якої ж “ВСІЄЇ Русі” патріархом називає себе нині мешканець міста, звідки розповзається зло, агресія та потоптання Християнства як такого?
З ким сів за стіл переговорів Папа?
Десь у душі жила надія, що Апостольський Престол возвисить глас свій до Антихриста – «Покайся, нечестивий! Припини злодіяння свої у світі!»
Ба ні, читаємо підсумковий документ.
«10. У Сирії та в Іраку насильство уже спричинило тисячі жертв, залишаючи мільйони людей без даху над головою та без засобів. Закликаємо міжнародну спільноту об’єднатися для того, щоб покласти край насильству та тероризмові».
Чи не дивне прохання у розмові з духівником агресора, який власноруч і спричинив насильство?
«Просимо всіх, хто може вплинути на долю викрадених осіб, серед яких Митрополити Алеппо Павло та Йоан Ібрагім, викрадені у квітні 2013 року, зробити все, що необхідне для їхнього швидкого звільнення.» Чи не блюзнірством виглядає це через кілька днів після того, як Путін авіаударами практично зніс з лиця землі саме місто Алеппо?
З чим охоче погоджуюся, то із тезою, що «Європа повинна залишатися вірною своєму християнському корінню».
Тішить, що дійшли єдності в тому, що «Сім’я ґрунтується на подружжі – вільному та вірному акті любові між чоловіком та жінкою». «Між чоловіком та жінкою», а не між особами довільної статі, де «воно» і «воно», толероване нинішніми суспільними спільнотами заходу, вже законодавчо витісняє в багатьох країнах поняття «мама» й «тато».
Що ж далі? З нетерпінням чекаю, коли ж буде про Україну, про те, що нам так болить! Коли ж Папа закличе Кірілла до припинення війни та кровопролиття?
Та його цікавить інше.. Зараз Кіріллу дуже допікає те, що українці масово залишають приходи Московського патріархату і переходять під оруду Київського. І от до чого закликають нас вищі ієрархи: «не можна погодитися з використання підступних засобів для того, щоб спонукати вірних переходити з однієї Церкви до іншої..» Не можна? А які підступні засоби використовувала московська православна церква для того, щоб пролізти в Україну, розповсюдити свої щупальця і поширювати московську брехню під личиною Божого слова? 11 949 приходів УПЦ московського патріархату, 53 єпархії, 11 976 священиків, 129 чоловічих і 118 жіночих монастирів – з доповіді митрополита Онуфрія на заседанні Собора єпископів 29 січня 2016 року в Києво-Печерській лаврі! Як віддати такий ласий шматок?
Всім відомо – московська церква – це структура КДБ, її осередки – шпигунські та терористичні центри в самому серці України, і на Західній теж. Вони перетворили наші святині, як-от Почаївську Лавру, на торжище. Про злочини цього осередку агресивного «кривославія» вже багато відомо, і стане відомо ще більше після нашої перемоги у війні з Москвою.
Папа й греко-католикам плюнув у душу, на їхню з Кіріллом спільну думку «метод «уніатизму», притаманний минулому, в значенні приєднання однієї спільноти до іншої, відриваючи її від своєї Церкви, не є способом, що дає змогу відновити єдність».
Мабуть, нинішня «Гаванська унія» – прогресивніший спосіб поєднати воду з олією.
Кірілл і Путін – близнюки-браття, і вони бачать об’єднання тільки і виключно на тій основі, що і православні України, і греко-католики, і протестанти, і мусульмани, і всі-всі-всі прийдуть до московського патріархату і справно служитимуть і платитимуть Московії. Іншого шляху Москва не знала, не знає і не знатиме.
«Православні та греко-католики потребують примиритися та віднайти взаємоприйнятні форми співжиття» – саме так, потребують. Але не під орудою Москви! Ми за це воюємо.
І нарешті про Україну.
«26. Вболіваємо з приводу протистояння в Україні, що вже спричинило багато жертв, завдало незліченні страждання мирним мешканцям та привело суспільство до важкої економічної та гуманітарної кризи. Закликаємо всі сторони конфлікту до розсудливості, суспільної солідарності та до діяльного будування миру. Заохочуємо наші Церкви в Україні трудитись над досягненням суспільної гармонії, утриматися від участі в протистоянні та не підтримувати його подальший розвиток.
27. Висловлюємо побажання, щоб було подолано схизму між православними вірними в Україні на основі існуючих канонічних норм, щоб усі православні християни України жили в мирі та гармонії, і щоб католицькі спільноти країни сприяли цьому, щоб наше християнське братерство ставало дедалі видимішим.»
Так, не війна, ініціатором і духовним лідером якої є сам Кірілл та його духовне чадо Путін, а якесь там собі «протистояння».. Не військова агресія, а конфлікт.
Мабуть, вищому церковному ієрарху Західного світу так і належить – примирювати сторони, виступати голубом миру.
Та крім Божої милості існує ще й Божий ГНІВ!
Не нам вказувати Папі.. Він – «намісник Бога на землі». Йому видніше.. Можливо, якісь глибинні смисли випливуть згодом.. Хтось скаже – та що там Україна, в них інші, глобальні виміри!
Але нам – гірко. Нам – боляче. Бо ми платимо кров’ю героїв за те, що вони розливають єлей.
Замість зцілювати рани українського народу оливою Євангелія, вони посипають їх сіллю..
У них у Гавані – мир і благодать, дружні потиски рук і заклики до примирення.. У нас на кордонах – 84 обстріли за добу. Із цим також маємо «канонічно» змиритися»? А як же “не убий”?
Ми переможемо. Бо з нами – Господь. Тоді хто проти нас?
Відбулася «Гаванська унія». Втім, як самі вони стверджують, «уніатизм» не є способом відновити єдність..
