«Файне місто»: територія вільних людей

Навіть пізно ввечері біля Dark Stage не спадає спека, а повітря стоїть густе від пилу. Під час виступу гурту «Тінь Сонця» тисячі людей раптом стають навколішки — і над натовпом запановує цілковита тиша. На екрані позаду сцени з’являються світлини полеглого воїна Юрія Романовича Дадака. Український поет і військовий загинув у бою 1 квітня 2022 року на Луганщині. У цю мить стає зрозуміло: «Файне місто» — це значно більше, ніж музичний фестиваль. У країні, де триває війна, він став місцем, де поруч живуть пам’ять, спротив і музика, пише Kyiv Post.

«Для мене це можливість ненадовго забути про війну й трохи відпочити психологічно. Тут, у тилу, спокійно — наче ковток свіжого повітря».

Раз на рік Олександр бере всю належну йому відпустку одним разом — лише для того, щоб неодмінно потрапити на фестиваль.

Олександр із позивним «Назгул» згадує одне з особливо небезпечних завдань:

«У лютому 2026 року ми з чотирма побратимами рятували пораненого пілота поблизу Костянтинівки. Приблизно за два кілометри від наших позицій він наступив на міну. Ми схопили ноші й кинулися по нього. Дорогою назад потрапили під щільний обстріл, але нам вдалося його врятувати. Зазвичай пілоти таким не займаються, та ми не вагалися: вдягнули бронежилети й побігли на допомогу. Його позивний був «Ісус», тож коли згодом у нас брали інтерв’ю, цю історію назвали “порятунком Ісуса”».

Олександр на фестивалі «Файне місто». Фото: Катрін Ф. Бек.

Неподалік Андрій і двоє Юріїв виконують уже добре знайоме їм завдання. Шостий рік поспіль вони входять до офіційної дегустаційної команди фестивалю й оцінюють страви в усіх представлених тут закладах. У неділю вони мають обрати трійку найкращих, яку потім нагородять. Від початку фестивалю минуло лише кілька годин, а чоловіки вже встигли скуштувати страви в шести ятках, хоча явного фаворита поки не визначили.

Виступ Hämatom здіймає біля сцени справжній шал. Та коли починає звучати пісня «Lichterloh», атмосфера різко змінюється й стає сповненою емоцій. Люди вмикають ліхтарики на телефонах і міцно обіймають одне одного.

Після останньої пісні гітарист Hämatom Яцек зіскакує зі сцени просто в натовп і дає шанувальникам торкнутися своєї гітари. На її зворотному боці великими неоново-зеленими літерами написано: «FCK PTN».

Виступати перед українцями для нього надзвичайно важливо:

«Поки ми на сцені, хочемо, щоб вони бодай ненадовго забули про те, що чекатиме на них уже наступного дня. Нам це може здаватися дрібницею, але я вірю, що для них це справді багато означає».

Позиція Яцека цілком однозначна. Через неї він часто зазнає нападок у мережі. Як музикант до цього ставиться?

«Ця критика ніколи мене не турбувала, адже в цьому питанні для мене немає півтонів. Є чимало тем, щодо яких люди можуть не погоджуватися між собою. Але коли йдеться про Україну, все чорно-біле: одна країна напала на іншу, і агресор — Росія».

Гітарист Hämatom Яцек Жила тягнеться до глядачів. На його гітарі неоново-зеленими літерами написано «FCK PTN». Фото: Катрін Ф. Бек.

Коли виступ завершується, надворі вже темно. 23-річна Алекса бере в музикантів автограф — вона дуже хотіла побачити Hämatom наживо.

«Я чекала на чудове шоу — і воно було потужним та бездоганним».

З першого погляду й не скажеш, що синьоволоса Алекса родом із Запоріжжя і живе в надзвичайно тяжких умовах воєнного часу.

«Вдома я кілька разів бачила, як із неба падають бомби».

Та їхати звідти вона не збирається:

«Це мій дім».

Останній день фестивалю тільки починається, а на його території вже знову людно. Серед тих, хто прийшов, — 31-річний Михайло. Панк із зеленим ірокезом ходить фестивалем так, ніби знає тут усіх — і всі знають його. Куди б він не прямував, усюди з усмішкою вітається з людьми. Та невдовзі з’ясовується, що його життя теж далеко не обмежується фестивалем.

«У 2022 році я вступив до лав Збройних сил України, а нині служу сержантом. Моя бригада тримає оборону на Вовчанському напрямку. На фестиваль я приїхав під час відпустки. Для мене це була чудова нагода бодай ненадовго розслабитися, познайомитися з новими людьми, побачитися зі старими знайомими, насолодитися атмосферою та трохи перемкнутися від служби».

Пізніше його знову можна буде побачити то в мошпіті, то в колі друзів — як це часто буває на «Файному місті».

34-річна Хель, вокалістка українського метал-гурту IGNEA, цього разу приїхала на фестиваль як відвідувачка. Раніше вона вже п’ять разів виступала на «Файному місті» разом зі своїм гуртом. Що означають фестивалі та живі концерти для українців під час війни?

«На всіх концертах збирають кошти на потреби України, тож тепер це вже не просто розвага, як було до війни. Ми всі живемо сьогоднішнім днем, бо не знаємо, чи настане завтра. І це аж ніяк не романтизація, а сувора правда: Україну атакують щодня. У ці гіркі часи концерти стають для нас променями світла серед темряви й дають сили боротися далі».

У листопаді гурт знову вирушає в тур. Чого чекати його закордонним шанувальникам?

«Ми неймовірно раді знову вирушити на гастролі — особливо тепер, коли 23 жовтня має вийти наш новий альбом “Monumental”. У листопаді ми вперше зіграємо ці пісні наживо, і саме це робить майбутній тур особливим. Тримаймо кулаки, щоб дожити до того часу. Побачимося на концертах».

Хель Богданова, вокалістка українського метал-гурту IGNEA. Фото: Катрін Ф. Бек.

Серед цьогорічних гостей фестивалю — 38-річний Ханнес із Німеччини. Що спонукало його приїхати на «Файне місто»?

«Уперше я побував на фестивалі 2023 року. На той час я вже давно хотів відвідати Львів. Незадовго до цього відкрив для себе український гурт IGNEA. Він так мені сподобався, що я вирішив поїхати на фестиваль. Подумав: “Саме час”. До того ж я багато чув про війну й хотів побачити все на власні очі».

Цього року Ханнес оселився в кемпінгу Alkogart, що належить до спільноти Faine Chernihiv, і проводить час із давніми та новими друзями. Які в нього враження від фестивалю?

«З усіх фестивалів, на яких я коли-небудь бував, “Файне місто” — найкращий. Тут звучить музика найрізноманітніших жанрів, а біля сцен збираються й знайомляться люди. Неймовірна тут і взаємодія між артистами та публікою».

Ханнес узяв два місяці відпустки за власний рахунок. Після фестивалю він вирушить до Чернігова, де волонтеритиме в організації Repair Together, яка відбудовує оселі людей, зруйновані війною.

«Україна — країна, яка має бути в Європейському Союзі. У нас схожі цінності, й тут одразу почуваєшся як удома».

18-річна Таміла вперше приїхала на «Файне місто». Вона належить до кемпінгової спільноти Alkogart, а також співає в українському гурті Able to See. Таміла родом із Чернігівщини й мріє колись сама виступити на сцені фестивалю.

Її молодша сестра не змогла приїхати, тому Таміла, хоча й дуже хотіла потрапити на виступ Hämatom, натомість пішла на автограф-сесію українського гурту Zwyntar, щоб узяти автограф для сестри.

«Не думаю, що вона колись дізнається, що заради неї я пропустила Hämatom», — усміхається дівчина.

Фестиваль добігає кінця, і сонце вже не пече над кемпінгом. Неподалік український гурт Anna ось-ось має вийти на сцену. Аж раптом до табору Ханнеса й Таміли підходить високий 48-річний Олег.

За словами Ханнеса, щороку Олег привозить на фестиваль у великих пластикових пляшках десять літрів загадкового напою власного виробництва. Ніхто до пуття не знає, що саме там усередині, але п’ють усі.

Олег небагатослівний. Перед тим як піти, він наливає кожному по склянці.

«Це територія вільних людей», — із серйозним виразом обличчя каже він.

Відмовитися від частування неможливо. А Олег тим часом іде геть і зникає в натовпі.

Автор – Катрін Франциска Бек