Дитинство в селі – це колиска почуттів, які завжди з тобою

Думки в голос зранку.

Коли ти все своє дитинство і трохи юності живеш в селі, велика частина людей стає тобі дуже близькою. Це не місто, де інколи навіть не знаєш імені сусідів. В селі все по іншому.

З кимось, ти ходив у школу, грав у футбол. З іншими – ходив в клуб, на рибалку, садив картоплю, збирав її, разом пасли корову. Є ті з ким пив пиво, перший раз спробував самогон, ганяв на велосипеді по території колишнього колгоспу, їздив “під весілля” в інші села, співав пісень, катався на конях, ходив у церкву. Цей список можна продовжувати ще і ще…

Проходить час, ти виїжджаєш з села в пошуках кращої долі, але ці люди, які живуть в селі, які теж роз’їхались по різним куточках нашої країни чи світу, назавжди в твоєму серці, спогадах…

Ти практично не спілкуєшся з ними, бо в тебе інше життя, нові знайомства, робота, війна, побратими, сім’я, бізнес, захоплення. Проте, тобі приємно чути, коли хтось з них одружився, в когось народилися діти. Тобі цікаво бачити світлини тих, хто був з тобою дитиною, а тепер дорослий.

І тобі боляче чути, коли хтось з них помирає, пропадає безвісти, хворіє. Так, ваші життєві шляхи вже не перетинаються багато років, але все рівно хвилюєшся за них…

Дитинство в селі – це колиска почуттів, які завжди з тобою.

Михайло Ухман