З одного боку – сюжети про доблесть добровольчих батальйонів, з іншого – факти мародерства та численних зловживань, що кояться під маркою «героїчних» військових формувань.
Перегляньте також:
- Чорна звістка для Тернополя: загинув боєць Віталій Бабій
- “На щиті” додому на Тернопільщину повертається захисник Дмитро Самосюк
«Патріотизм» як тренд та індульгенція
Люди, які не є патріотами країни, не повинні нею керувати – це аксіома. Нинішня ситуація в нашій державі – результат багаторічної підривної діяльності антиукраїнських сил при владі. Народ це усвідомлює та вже ситий по горло політиками, які відверто демонстрували свою «антиукраїнськість».
Швидко зорієнтувавшись у ситуації, сьогодні показний патріотизм взяли на озброєння навіть ті політичні діячі, які більше часу проводять за кордоном, ніж в Україні. Однак тут відбулася спритна підміна понять: на втіху народу залишили синьо-жовту форму, позбавлену суті. Патріотизм у вчинках і діях підмінили показним патріотизмом на словах. Справжній патріотизм – це кожен день працювати на благо рідної держави, пов’язувати з нею свої плани та прагнення. А виводити мільйони в офшори та купувати палаци за рубежем – тут любов’ю до України та Українців і не пахне.
Вишиваний плащ «патріотизму» став плащем-невидимкою для політиків і чиновників, за яким можна спокійно продовжувати брати хабарі та дерибанити бюджет такими темпами, що бандити Януковича нервово курять в кутку. А на всі звинувачення у корупції та конструктивну критику професійної діяльності відповідати одне: «Це все наклепи проросійських сил через мою принципову патріотичну позицію».
Найбільший же кредит народної довіри – у добровольчих військових формувань, адже на відміну від політиків вони не прапорець на «мерседес» почепили, а щодня з власної волі ризикують життям і здоров’ям. І вірити в якісь «нехороші» вчинки бійців під українськими знаменами якось не хочеться. Ця тема – табу для українських ЗМІ. Однак на патріотичних почуттях українців без докорів совісті спекулюють авантюристи, для яких гра в відчайдушних солдат-добровольців виступає найнадійнішим щитом і від громадського осуду, і від правоохоронних органів. Тим часом все частіше в інформпростір просочується інформація про мародерство та інші «подвиги» добровольчих військових формувань в зоні АТО.
Дві реальності добровольчих батальйонів
Серед добровольців багато справжніх патріотів, які воюють на Сході України, які власним коштом купують спорядження і страждають від нестачі елементарних речей на фронті, які отримують поранення і гинуть, часто через бездарне командування керівництва.
Однак є і друга сторона медалі, про яку говорити як мінімум «не з руки». Це численні факти мародерства, грабежів та іншого «безпредєлу» добровольчих формувань.
Так, у середині жовтня Аваков повідомив про розформування батальйону особливого призначення «Шахтарськ» через часті випадки мародерства серед бійців. Інформація про те, що міністр розпустив один із батальйонів за мародерство і порушення дисципліни з’явилася ще наприкінці вересня, однак тоді він не уточнив, про який саме батальйон іде мова.
Не менше відзначилися і керівники батальйону «Слобожанщина», яких бійці звинувачують у мародерстві та застосуванні фізичного насильства до вояків батальйону й місцевих жителів.
Губернатор Луганської області Геннадій Москаль нещодавно заявив про масове викрадення людей на Луганщині, назвавши навіть імена затриманих невідомими людьми громадян. Як з’ясувалося, зниклих чоловіків незаконно утримували в приміщенні військової частини бійці «Айдару».
Бійців батальйону «Київ-2» затримують із незаконним «сувеніром» – із зони АТО молодики везли 12кг марихуани.
Ці розтиражовані факти за останній час – тільки видима частина айсберга. Насправді скарг на протиправні дії таких батальйонів значно більше. Однак влада не поспішає їх розслідувати та навести порядок у добровольчих військових формуваннях.
Від нас скривають правду
Що насправді коїться в зоні АТО – ми знаємо лише з куцих повідомлень бійців і розповідей родичів із Донбасу. Така інформація однозначно досить суб’єктивна, і сильно відрізняється, в залежності від населеного пункту та особистої позиції розповідача.
Об’єктивним залишається лише один факт: людям на цій території доводиться несолодко і скаржитися на порушення їхніх прав фактично немає кому. Адже приходять бойовики, грабують і тероризують місцеве населення, потім з’являються «захисники», які поводяться не набагато краще. Не дивно, що після цього українці Донбасу деморалізовані і ведуть себе інертно. Вони просто у тупику. Адже виходить, що тепер їм потрібно шукати захисту вже від «своїх». Про це навряд чи напишуть у місцевих і всеукраїнських ЗМІ, а в правоохоронних органах просто розведуть руками… Безкарність породжує все більший масштаб правопорушень.
Припинити дискредитацію добровольчих батальйонів і завоювати лояльність місцевих жителів можна лише одним способом – припинити замовчувати прикрі факти та жорстко карати за мародерство і порушення прав людини з боку всіх військових і міліцейських формувань. Як кажуть, «риба гниє з голови», і допоки влада своїм мовчанням «даватиме добро» – ситуація тільки погіршуватиметься. А злочини тих, кому війна «мать родная», кидатимуть тінь на справжніх українських Добровольців…
Віталій Махинько, для «Страйку»
