Долучитися до перемоги може кожен
- Опубліковано: Павло Жебрівський
- —
- 8 Січня, 2026 о 17:43
В Україні поступово і планомірно «відмирають» державні інституції.
Наприклад, у добу тотальної корупції ми вже забули, що таке прокуратура. А хто генпрокурор — пам’ятають тільки обрані. Пройшло два тижні — і країна забула про Міндіч-гейт. Як і згадки про депутатів, яким чи то вручили підозру, чи то ні. Влада тусує заяложену колоду. «Перестановка уряду» і силовиків більше схожа на спробу перебити згадки про системні злочини, що стали інструментом нищення країни і нації.
Перегляньте також:
- Точність і міць: як у 15 армійському корпусі готують мінометників
- На Сумщині загинув Андрій Слобода зі Збаража
Банкова оголосила, що «перетусовки» спрямовані на «прорив» у так званих мирних перемовинах. На зустріч із «коаліцією охочих» він поїхав не з міністром МЗС, а з новим завідувачем канцелярії та іншою свитою. «Лідор» казав, що на 90% він виконав завдання щодо «досягнення» миру, а вже перед від’їздом оголосив, що не все так однозначно і ми від так званого «миру» віддалились.
Коли в країні сутужно, то часто кажуть, що народ заслуговує на своїх «правителів». Я переконаний, що не весь народ. Заслуговують ті, хто не бачить злочинів проти держави і нації. Бо вочевидь є чимало тих, хто б’ється на фронті, платить податки, допомагає фронту, ростить дітей, живе інтересами країни.
Нині маємо гарантоване на 2026–2027 роки фінансування нашими справжніми партнерами бюджету України і воєнної допомоги. Нам гарантований мінімум, який дозволить тримати фронт. Та не змінюється модель мафіозного управління країною — не руйнується ні на йоту. Дивлячись на призначення в силовому блоці, видається, що «лідор» намагається укріпити лише особисту владу і безкарність.
Нічого спільного з інтересами держави, з миром для країни ці призначення не мають. Жоден митник, податківець, суддя, прокурор, сбу-шник, який займається економікою, поліцейський — не стали брати менше.
Слово «перемога» — не те що її відчуття — в лексиконі влади і її камарильї випало з ужитку. Вони не те що не прагнуть перемоги — вони її не хочуть.
Але ми маємо тримати її у наших намірах і діях!
Натомість відчуття страху з лютого 2020 року, коли почався ковід, «управитель» не випускає з людських думок. Давно відомо, що ефективно управляти натовпом можна через страх, кекс і секс. У час війни — це страх.
Для чого я все це пишу?!
Мені ставлять питання: мовляв, ми все це розуміємо, але скажіть, який шлях усе це змінити. Тому пишу, щоб сформувати суспільний запит на зміни.
Сьогодні для кожного жертовного українця є завдання — не лише бити московитів, не лише жити інтересами самої країни, але й переконати своїх ближніх, які продовжують вірити, що мир настане як магія і ми розберемося з усім після війни, що це омана. Бо за нинішніх «правителів» війна закінчиться не скоро.
Я впевнений, що ми реально можемо перемогти. Для цього є підстави.
Згідно з доповідями Генштабу РФ, проти України воює понад 700 тисяч орків. З нашого боку на лінії фронту — не більше 300 тисяч. У московитів приблизно в чотири рази більше безпілотників, а наші герої — стоять. Якби хоча б був паритет у живій силі та озброєнні, то московити вже б драпали за Уральський хребет.
Чи може країна забезпечити не лише паритет, а й перевищення? Так! Для цього є зовнішня допомога і внутрішні ресурси. Але і те, і те РОЗКРАДАЄТЬСЯ!!! «Небожителі» живуть у безкарності.
Скажіть, а хто за ґратами за корупцію? Та ж Крупа — на свободі, керівник ТЦК Одеси — на свободі, дехто за «законом Савченко» скоро вийде. Ну хіба що Коломойський їздить на судові засідання…
Завдання на цей рік номер один — це створити суспільний запит на утвердження в Україні Уряду воєнного часу.
Ми у Бойове Братерство України порахували, що за нормального, українського, компетентного управління державою вийти на кордон реально за 6–9 місяців — і це точно без «м’ясних» штурмів і «запорізьких» наступів.
Це безумовно буде наша перемога, що зіштовхне у прірву московську імперію.
Завдання є у кожного з нас. Працюймо. Тоді переможемо.
Павло Жебрівський
Коментарі
