До лемківського музею на Тернопільщині діаспора з Канади передала цінні експонати

У музеї на Тернопільщині відкрили дві зали із лемківськими речами, які передала українська діаспора з Канади. Це 283 експонати, з яких 36 картини лемка Юліяна Тарновича. Розповідає Суспільне Тернопіль.

Про це Суспільному розповіла директорка музейного комплексу Віра Дудар. За її словами, серед експонатів діаспора з Канади передала картини, одяг, предмети побуту та декоративні тарелі.

“Чим цікавий цей музей? Тим що лемки Канади приїхали на американський континент в часі не виселення, а в часі трудової міграції. Перший експонат, який був в музеї Торонто, і який вже зараз є у нас, 1886 року. У нас є ступки 1900 року, ґорсети 1913 року”, — розповіла директорка музейного комплексу “Лемківське село”.

На вході до зали намалювали “Дерево життя”. Віра Дудар каже, цей традиційний орнамент лемки завжди малювали на вхідних дверях.

“Кількість гілочок на дереві життя означало кількість людей, котрі проживали в цій хаті і навіть коли лемківська ґаздиня була вагітна і ще нікому не признавалась, то вже легенько домальовувала початок гілочки в надії на те, що дитина родиться жива і здорова. Кількість зірочок означала кількість хлопчиків, а кількість квіточок означала, скільки було дівчаток”.

У музеї також зберігають оригінал рукопису книги Юліяна Тарновича “Лемківщина. Матеріальна культура” та його картини.

“Це найвичерпніша інформація про Лемківщину, як землю на якій проживав унікальний самобутній нарід. Він описував побут лемків, він описував, як вони співали, як вони жили, як вони будували хату. Там описано абсолютно все, що стосується лемків. Він описував лемківські весілля, все, чим жили лемки”.

Наступна зала міграційна, розповідає Віра Дудар. Тут зберігаю речі, які лемки брали з собою, коли їхали до Канади, а також етнічний одяг.

“Це автентична колекція лемківського одягу. Це лемки привезли у 1900 році на американський континент. До прикладу цей ґорсет 1913 року, ці викоти, то така нагрудна тканинна прикраса з 1900 року. Кожен експонат дихає Лемківщиною, має свою історію. Знаєте, я відразу собі уявляю, як десь далеко в лемківських горах в цьому ґорсеті, шварна лемкиня ходила і зазивала шварного лемка на обід”.

За словами Віри Дудар, коли лемки переїжджали, обов’язково брали з собою мішечок землі, молитовник, вервечку та зілля.

“Де би лемко не був, мусить пам’ятати же його корені в рідних Бескидах, же його корені єсть на Лемковині і навіть в чужих землях, де би він не бив в Америці, в Польщі, Хорватії, він завше ма пам’ятати о своїх рідних Бескидах”, — каже директорка музейного комплексу “Лемківське село”.

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram