До 80-річчя відомого тернопільського науковця Богдана Андрушківа вийшла книга про його життя та здобутки

Є життєві дороги, які вимірюються не кілометрами, а добрими справами. Є люди, чий доробок не вміщується в послужний список, адже його справжня цінність – у знаннях, переданих учням, написаних книгах, наукових ідеях та справах, що залишаються на довгі роки. Саме такою є життєва дорога нашого земляка, уродженця села Метенів на Зборівщині, тернополянина Богдана Миколайовича Андрушківа –  ученого, педагога, письменника, громадського діяча, який багато років присвятив розвитку науки, освіти й культури України.

Нещодавно у видавничому домі «Гельветика» побачила світ книга докторки економічних наук, професорки Запорізького національного університету Алли Череп «Особливості трансформації наукових кадрів вищої кваліфікації України до проєвропейських умов». Це ґрунтовне науково-публіцистичне видання присвячене проблемам становлення й трансформації української наукової еліти. Водночас воно приурочене до 80-річчя від дня народження Богдана Андрушківа, а його життєвий і творчий шлях став одним із головних прикладів, через які авторка розкриває досліджувану тему.

Обсяг книги – 376 сторінок. Видання рекомендоване до друку вченою радою Запорізького національного університету. Його рецензентами стали доктори економічних наук, професори Валерій Бондаренко, Ігор Охріменко та Ірина Штулер.

Від практичного досвіду до наукових здобутків

Книга містить вступну статтю «Від автора», тринадцять розділів із підрозділами, додатки, вітання з ювілеєм і світлини. На її сторінках висвітлено життєвий і творчий шлях Богдана Андрушківа, особливості його професійного становлення, досягнення та розчарування.

Економіст за освітою і покликанням, управлінець, науковець, педагог і літератор – у кожній із цих сфер Богдан Миколайович залишив помітний слід. Його професійна діяльність була пов’язана з господарською та управлінською роботою, органами державного управління і громадськими структурами. Практичний досвід став підґрунтям для подальших наукових досліджень.

У центрі його наукових зацікавлень – управління, менеджмент, підприємництво, інноваційна діяльність, економічний розвиток, безпека та ефективність господарювання. Він є автором і співавтором наукових праць, монографій, підручників і навчальних посібників.

Однак справжню вагу наукової діяльності визначає не лише кількість публікацій. Не менш важливо, чи здатна людина передати свій досвід молодшим колегам, допомогти їм знайти власний шлях у науці, спонукати до самостійного мислення й нових досліджень. Саме тому важливою частиною наукової біографії Богдана Андрушківа є його взаємини з учнями та колегами, серед яких є й відомі нині науковці.

У книзі, серед багатьох вітань, докторка економічних наук, професорка Ольга Анасімова, характеризуючи Богдана Миколайовича, мабуть, написала найвлучніше: «Для мене ви є не просто колегою чи видатним науковцем, а справжнім взірцем академічної мудрості та людської гідності. Ваша постать у сучасному українському науковому та суспільному просторі є символом академічної доброчесності та патріотизму. Ви – людина рідкісного обдарування, якій вдалося поєднати глибину економічного мислення, талант організатора та душу митця слова».

Пам’ять, яку потрібно зберігати

Особливий інтерес викликає розповідь про започаткований Богданом Андрушківим музей тоталітаризму в Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя.

За інформацією, наведеною у виданні, науковець понад тринадцять років збирав експонати радянської доби. Нині колекція налічує понад півтори тисячі предметів і продовжує поповнюватися.

Це вже не лише особиста ініціатива чи захоплення історією. Такі зібрання допомагають зберігати матеріальні свідчення минулого, осмислювати складні сторінки української історії та передавати пам’ять наступним поколінням. Адже історія – це не тільки дати й документи, а й речі, які допомагають зрозуміти, яким було життя людей у певну епоху.

Тема збереження історичної пам’яті органічно доповнює багатогранний портрет ученого, для якого наука не обмежується аудиторією, лабораторією чи робочим кабінетом.

Визнання, що має людський вимір

За багаторічну наукову, педагогічну та громадську діяльність Богдан Миколайович удостоєний високих державних і професійних відзнак, зокрема – звання заслуженого діяча науки і техніки України та ордена «За заслуги» III ступеня. Проте найвища нагорода – коли твоя праця потрібна. Коли до тебе приходять за порадою. Коли твою книгу читають. Коли колишній студент через багато років телефонує і каже: «Ви свого часу в мене повірили». Коли твоє ім’я згадують із вдячністю. І нині, напередодні ювілею, Богдана Миколайовича згадують не лише на Тернопільщині, а й у Запоріжжі, Києві, Вінниці, Львові, Хмельницьку, Волині та інших регіонах України.

Вихід книги Алли Череп – ще одне свідчення того, що багаторічна праця Богдана Андрушківа стала предметом окремого наукового осмислення. Це нагода не лише озирнутися на пройдений шлях, а й оцінити досвід, який може бути корисним для тих, хто сьогодні навчається, викладає, досліджує та формує майбутнє української науки.

Вісімдесятирічний ювілей – важлива віха в житті людини, за плечима якої десятиліття наукової роботи, педагогічного досвіду, громадської діяльності й літературної творчості. Та для людини, яка продовжує мислити, творити й перейматися долею своєї країни, ювілей – це не лише підсумок. Це й можливість передати наступним поколінням здобуті знання, досвід і переконання.

Бо справжня цінність наукового доробку полягає не тільки в написаних сторінках, а й у тому, як довго вони допомагають іншим думати, пізнавати та діяти.

Нехай ваші наукові праці, шановний Богдане Миколайовичу, знаходять продовження у роботах учнів, книги – читачів, а добрі справи – вдячну пам’ять. Бо людина живе доти, доки живе її слово.