До 100-річчя Петра Медведика: людина, яка зберігала пам’ять Тернопільщини

Цього року 22 жовтня на Тернопільщині відзначають сторіччя від дня народження краєзнавця, літературознавця й фольклориста Петра Медведика. Його ім’я добре відоме в наукових і культурних колах області. За життя він видав 16 книг, створив сотні публікацій, зібрав чимало народних пісень і матеріалів з історії рідного краю.

Петро Медведик народився в селі Жабиня в багатодітній сім’ї. Його дитинство минуло серед людей, які цінували працю, освіту й традицію. Змалку він тягнувся до знань, а пізніше став одним із небагатьох селян, хто вступив до Львівського університету.

Краєзнавець часто повертався до рідного села. Він підтримував зв’язок зі школою, у якій навчався, цікавився її життям і передавав дітям любов до української культури. Директорка закладу Ольга Галайко пригадує:

«Він дуже любив дітей, зустрічатися з ними і розказувати багато. Йому було все цікаво: і про школу, і про дітей, і що в селі робиться. Така дуже цікава людина була».

Біля школи й нині стоїть пам’ятник Тарасові Шевченку — ініціатива, яку здійснив сам Медведик. Скульптуру створив його друг, митець Володимир Косовський. Власні заощадження краєзнавець вклав у те, що вважав важливим для громади.

«Коли тато вже трошки підзбирав коштів, він вирішив здійснити свою заповітну мрію — поставити в селі Жабиня коло школи пам’ятник Шевченку. Домовився зі своїм другом, той зробив ескіз. Тато подивився, йому сподобалось, тож вони завезли і безкоштовно поставили».

Наукова діяльність Медведика охоплювала різні напрями — від етнографії до фольклористики. Він записував народні пісні, які чув під час сільських фестивалів, і згодом об’їздив усю область, збираючи фольклор. Під час роботи у педагогічному університеті залучав до цього студентів, навчаючи їх зберігати усну народну традицію.

У доробку дослідника — книги «Казки західного Поділля», «Євшан-зілля», «Неопалима купина». Значна частина його життя була пов’язана з дослідженням творчості Соломії Крушельницької: він долучився до створення музею співачки в селі Біла та присвятив їй кілька праць.

Жив Петро Медведик у Великому Глибочку біля Тернополя. У своїй квартирі він облаштував бібліотеку, у якій зібрав сотні книжок — від класики до рідкісних наукових видань. Після його смерті частину зібрання родина передала до обласної універсальної наукової бібліотеки, а особисті речі, фотографії й малюнки готують до виставки в музеї, де відкриють окрему кімнату, присвячену його життю.

Серед родинних реліквій збереглася вишита сорочка — подарунок від матері. За словами Лариси Вишневської, батько одягав її на всі свята і вважав оберегом, який нагадував про рідний дім.