У 2021 році «лідор Банкової» затвердив 15 липня Днем державності України. Схрестив День Хрещення України-Руси з прийняттям Декларації про суверенітет.
Відверто, це дуже нагадує стиль кремлівського бидламу: перемішати сакральне, поєднати незв’язне, перейменувати на свою честь і отримати нову «історію», щоб забути справжню.
Правда про Хрещення вже давно існуючої до того Держави у тому, що пройшло воно страждальним і далеко не мирним шляхом.
Державність України через прийняття Декларації, як на мене, була не заснована, а відновлена.
Перегляньте також:
Ці архизначущі, сакральні, глибоко шановані події та процеси для української нації та державності набули у сьогоденні сумнівної інтерпретації та надуманого поєднання, та ще й, вочевидь, словесно прив’язались до імені Володимира — Князя-хрестителя та сьогоднішнього співучасника політичних процесів на Україні.
Істориками — лише з літописів та артефактів — визначені періоди творення Київської Русі. Логічно, на мій погляд, було б день української державності відзначати за цивілізаційними традиціями у визначені дати. Наприклад: у День створення УНР або прийняття Декларації про суверенітет, яке відбулося 16 липня 1990 року.
Разом з тим, що ж таке державність? Чому це для українців, та й для будь-якої нації світу, важливо? Держава, за українським звичаєм, — це не просто територія, де живуть люди з різними архетипами. Це територія, на якій проживає титульна нація, яка утверджує свою ідентичність через формування інститутів держави й прийняття Конституції, якою закріплює спільний спосіб життя.
Україна обов’язково стане сильною державою та одним з лідерів світу лише після утвердження української ідентичності у ній. Цінності людяності — це основа способу нашого правдешнього життя, це те, за що ми боремось і відстоюємо не одне тисячоліття. Це те, звідки черпаємо силу й натхнення для перемог.
Звичайно, ніхто не забороняє бути громадянами держави людям нетитульної нації. Національне походження — кров, гени — ми не вибираємо, воно надається нам за народженням. Але незалежно від походження, вкрай важливо, ким ти себе вважаєш. Якщо ти вважаєш себе українцем за будь-якого свого генного походження, то ти будеш утверджувати українську ідентичність в цій державі.
Якщо спільне українство тебе коробить — то що ти тут робиш? Це не про вигнання, це про поміч: зрозумій, хто ти — і знатимеш, з ким ти.
Живучи в українській державі, доречно прийняти традиції способу життя титульної нації та, звичайно, шанувати традицію свого роду. Бо це дасть мир із собою та людяність навкруги.
«Яка різниця?» — головне, щоб було тепло, була їжа і «за вухом чухали». Цей підхід яскраво проявився у ФРН зразка Меркель. Культивування мультикультуралізму призвело до вихолощення тевтонського духу у німців та покори чужинським нав’язаним традиціям. Меншовартість оселилась і у їхньому домі. Тому сьогодні вони обрали людину дії, цінностей і глузду. Лідер — Мерц — відновлює німецьку ідентичність: порядок, раціональність, гостинність, працелюбність.
Збереження і утвердження української державності — це не лише повернення кордонів до 1991 року. Це утвердження українського духу, українських вольностей, української ідентичності.
Відновимо їх — переможемо московитів. Відновимо український дух — станемо лідерами світу.
Приберемо в хаті, очистимось від зайд і лихварів — будемо добре жити.
Все інше — від лукавого.
Слава Державі Україна!
Павло Жебрівський
Коментарі
