Вертаюсь оце з рідних западенських палестин в Київ, страшна ожеледиця, пуста траса, грає bregovic і згадую, що сьогодні день народження Степана Бандери. Одна його фамілія вводить в ужас ватніків і визиває культурологічний оргазм вишиватніків, для яких він не символ боротьби в дії, а добрий дядя в календарику.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
Це, мабуть, та постать, яка викликає найбільше суперечок в нашій країні. Бандера – найбільш зручний образ, як не чудно, і для радянської пропаганди, і одночасно – для антирадянської. В наш час – кремлівської/ антикремлівської. Причина не лише у тому, що Степан Андрійович був політиком прямої дії. А і в моментах лінгвістично-містичних.
Мова – це магія. Все життя у цьому переконуюсь. Слово “бандера” – до чого ж яскраве, аж так і лізе на язик!.. Кажуть, на іспанській bandera – прапор. Символічно. Виникло придуркувате порівняння, то так, щоб кожен зрозумів. “бандера” – це, як “тітушка”. Скільки тих тітушок було, є і буде, але яскраве прізвище приклеїлося до всієї категорії населення. Були не менш потужні постаті Шухевич і Коновалець (у мене в кабінеті його портрет), однак вороги називають нас саме “бандерівцями”.
Так, Бандера – терорист, так, Бандера – вбивця. А ви знаєте багато національних героїв (кожної нації), які не вбивали, коли війна, і які не чинили терор як спосіб пропаганди і опору, коли держава-окупант займалась масовим терором?.. Дії Бандери, за які його прийнято засуджувати (моя точка зору, не претендую на істину) – цілком виправдана відповідь на те, що робили загарбники з його, моєю і вашою Батьківщиною.
Для мене Бандера ще з шкільних роківц – Герой, який віддав своє життя за Україну. Але якщо хтось думає інакше – це Ваше право. Героїв кожен обирає собі сам. Тим паче, наш народ, на жаль, ще довго відхаркуватиме наслідки радянської агітаційної машини. Ми – нація різних. На все життя запам’ятаю, як 18 лютого вже минулого року бачив гражданіна в балаклаві, який кидав коктейль Молотова з криком “АнтіФа!”, а поряд жбурляли каміння козаки, волаючи у весь голом “Слава нації!”. І щось не бились вони між собою, коли був спільний ворог – система. І коли в метрі від них пролетіла куля й вибила око старшому чоловікові, котрий був поряд, це не налякало ні одного, ні інших…
Напевне, правий Топчій, що українці пережили стільки різних інформаційних посилів у своїй голові, що по-справжньому спільні – ті, які не викликають сумнів ні у кого – Герої – у нас з’явились тільки зараз. Небесна Сотня і загиблі під час АТО Воїни Світла… Разом з тим, кількість тих, для кого Бандера є Героєм за останній рік зросла більше, ніж за попередні 22. Такий вже рік у нас був: кривавий і величний, болісний і сповнений надій. Закінчилась ЕРА БАНДИ після бою із знаменом БАНДЕРИ… Знов магія слів.
Тих, хто щиро є патріотом, але Бандеру Героєм не вважає – зрозуміти можна. Натомість тих, хто засуджує будь-які заходи в честь дня народження Степана Андрійовича – зрозуміти важко. Хіба хтось в праві диктувати людям, хто для них має бути Героєм, а хто – не може бути?!.. До цього можна прийти лише своїм серцем і своїм розумом. Аргумент “марш із смолоскипами російські канали покажуть як факєльноє шествіє фашистов в Кієві” – виглядає убого. Щоб не відбувалось, пєрвий канал і россія-1 покажуть нас погано. Ми ж хунта. Якщо зустріти “журналістів” російських каналів хлібом-сіллю-салом-горілкою – вони потім, все одно, зроблять репортаж про каратєлєй, пьющіх кровь младєнцев.
P.S. До речі, до 17 років я жив у Рівному на вулиці Степана Бандери, яка до перейменування носила назву Московська. (і знов магія слів!). Сподіваюсь, Москву чекає така ж доля, як і вулиці Московської в Рівному.
Андрій Лозовий,
Народний депутат України
