Неприродна смерть або замах на життя лідера будь-якої держави – події нечасті й небуденні, тому завжди привертають увагу світової громадськості. Недавні трагічні випадки, що сталися з керівниками двох різною мірою неприхильних (про дружелюбність не йдеться взагалі) до України держав, варті коментарів.
Перша значуща подія – замах на Фіцо, прем’єра сусідньої Словаччини. Як керівник близької нам (не тільки географічно, але й історично і мовно) слов’янської держави, з народом якої ми ніколи не ворогували, він у силу політичного статусу повинен бути великим другом України. Й подібно до своїх слов’янських сусідів Чехії і Польщі, а також попередника на прем’єрській посаді дієво підтримувати український народ у лиху годину. Під час нашого законного і праведного самозахисту від скаженого нападника. У дні важкої оборонної війни проти жорстокого кремлівського агресора. Гнобителя вільних народів, найлютішого на сьогодні ворога миру, безпеки і стабільності у світі.
Перегляньте також:
- У Тернопільській ОВА обговорили дотримання прав дітей у Новосільській спеціальній школі
- Віталій Безгін: держава має захистити не обласні центри та більш заможних, а захистити, перш за все, громади і мешканців тих територій, що є деокупованими, ураженими та прифронтовими
Очільники Словаччини повинні мислити масштабно, історично й діяти відповідально. Всебічно допомагати мирній сусідній державі, яка зазнала віроломного нападу від сильного воога. Залучивши всі наявні ресурси: політичні, дипломатичні, міліарні, моральні, гуманітарні. Братислава в силу історичних і геополітичних причин зобов’язана послідовно і твердо проводити непохитну проукраїнську політику .
У європейському, навіть глобальному протистоянні між силами добра і зла, миру й агресії фіцо повинен був однозначно стати на бік України. Як це зробила абсолютна більшість лідерів європейських країн-членів ЄС і НАТО. Натомість цей колишній комуніст і москвофіл (а можливо, й досі агент москви) зробив історичну помилку—морально й політично став на бік агресора. Очевидно, взірцем для наслідування і старшим братом фіци є південний сусід та українофоб орбан (горбан). Шкода, що у ставленні до України фіцо копіює колишнього недруга Угорщину. Й не бере позитивного прикладу з поведінки слов’янської сусідки-завжди дружньої Чехії.
За висновком політологів, з приходом до влади фіца- хвица (хвицнутий – ударений копитом– можливо, по органу мислення) у Братиславі завелася гниль. З перших днів прем’єрства колишній комуніст демонструє відверту зневагу до України, до героїчних ЗСУ, висміює нашу державу й народ. Хоча й не прямо, але закликає українців до капітуляції перед кремлівським ворогом. Відверто підтримує загарбницьку політику московського імперіалізму–агресивну, реваншистську, антиукраїнську, людиновбивчу. Морально заохочує кремлівських шакалів до продовження тотальної війни й окупації всієї території нашої держави.
Він неодноразово заявляв, що Україні не місце у європейських структурах –економічних і безпекових. За короткий час урядування встиг наговорити багато дурниць, чим викликав до себе неприязнь з боку українців–влади й народу. З його пельки чорним потоком ллється патологічна ненависть до нашої держави. Нерозумний москвофіл забруднив свою політичну і людську репутацію настільки, що нескоро зможе її очистити.
Але, як каже наш народ, добазікався. Карма наздогнала нерозумного правителя там, де ніхто не сподівався. Фіца важко поранив співвітчизник, громадянин Словаччини. Нападник–не русин, не засланий з Києва «терорист»-як про це почала хором брехати зграя паскудних кремлівських дезінформаторів. Стрілець– відомий письменник, немолода, інтелігентна, культурна й адекватна людина. На допиті він заявив, що вдався до неординарного вчинку, оскільки належить до противників політики уряду фіца. Вважає її ганебною для словацького народу, згубною для держави і шкідливою для міжнародного іміджу своєї батьківщини. Хоча, можливо, цей літній чоловік забув, що терористичні акти нікому не додають поваги: ні державі, ні владі, ні народові.
Ми не зловтішаємося з приводу дикої події, що трапилася з прем’єром сусідньої дежави. Українці – люди не злопам’ятливі. Незважаючи на все неправдиве, нерозумне й неприйнятне, що наговорив фіцо про наш народ та оборонну, антитерористичну війну України, бажаємо йому швидше одужати після поранення. Сподіваємося, якщо стан здоров’я не завадить надалі очолювати уряд Словаччини, він стане обережнішим у поведінці й висловлюваннях. І докорінно поміняє зовнішню політику країни. Визнавши свої дотеперішні дії і заяви помилковими. Перестане дипломатично, економічно й морально підтримувати кремлівських терористів та убивць. Пройметься співчуттям до українців. Тобто конкретними політичними кроками доведе, що невипадково став політичним лідером країни-члена ЄС і НАТО.
І головне, фіцо єдиний з європейських політиків високого рангу, хто на собі відчув те, що за останні роки пережили й відчули сотні тисяч миролюбних українців. Зокрема, що таке жорстока ненависть підлих убивць. Що таке терористична атака замаскованого чи відвертого ворога. Чим є важке поранення, біль, кровотеча, безпорадність. Фіцо «на власній шкурі» відчув те, що відчули після поранення тисячі українців-оборонців нашої Батьківщини, отже і Словаччини, всієї Європи від знавіснілого московитського ворога. Й очевидно, нарешті усвідомив: під час поранення він перебував у комфортних умовах, а не в брудному окопі, не в літаку, не в танку, не в розбомбленому будинку. Він не стікав кров’ю на полі бою чи під завалами. Охоронці відразу доставили його до шпиталю, а висококваліфіковані лікарі швидко надали медичну допомогу.
Вважаємо, існують вагомі підстави для радикальної зміни зовнішньої політики Словаччини, керованої фіцом. Віримо, що після підлого теракту проти голови уряду відбудеться поворот на 180 градусів у ставленні до України з боку офіційної Братислави і невеликої промосковської частини словацького суспільства. Ніхто, жодна країна не має права жити у світі за принципом: моя хата скраю. Політичний тероризм потрібно рішуче зупиняти ті викорчовувати всіма засобами і способами. Непорозуміння між країнами і суперечності між різними частинами суспільства у демократичних державах мають розв’язуватися мирно й цивілізовано.
Також сподіваємося, що фіцо перестане орієнтуватися на орбана, який понад рік блокує отримання Україною шестимільярдної військової допомоги від Євросоюзу. Деякі експерти навіть прогнозували створення антиукраїнського тандему, називаючи горбана і фіцо лобістами інтересів москви в ЄС.
Другим відомим політиком (з різко негативним іміджем у світі) нещодавно потерпілим від нещасного випадку, а можливо, від теракту став президент Ірану ібрагім реїси. Вертоліт, в якому він пролітав, за несприятливої погоди зіткнувся з горою, впав на землю і розбився. Загинули всі, хто перебував на борту. Найголовніший із них- реїси, друг агресивної московії і поплічник пришелепуватого путина. Цей фанатичний ісламіст, кат і вбивця, очолюючи поліційно-терористичний режим Ірану, розпорядився постачати «шахеди» в агресивну московію. Ними кремль обстрілює мирні міста і села України. Загиблий правитель–убивця винен у смерті багатьох українців і волелюбних іранців, яких терористична влада страчує за порушення релігійних правил, піднесених до рангу законів. Незалежно від причини катастрофи гелікоптера з висопосадовими іранцями, їхня загибель–добра новина для України й миролюбного, демократичного світу. Адже Іран відкрито постачає до московії дрони й ракети. Хоча керівники деяких демократичних країн і поважних міжнародних організацій (очевидно, добре не подумавши), поспішили зі співчуттями іранському народові з приводу загибелі його ката. Всі з нетерпінням чекаємо падіння московитського літака з бандою кремлівських терористів на борту. Існує висока ймовірність того, що це станеться. Адже літальний апарат—не підземний бункер. У ньому неможливо сховатися від ракети—української чи кацаської. Пам’ятаємо, як торік на московщині «несподівано» впав і розбився літак з воєнним злочинцем пригожиним і його душогубами. До раптової загибелі бандит тривалий час був великим другом головного московитського терориста, але незадовго до смерті посварився з кремлівського шоблом.
Він навіть організував похід на кремль, вів дорогою до москви бої з кацапськими військами, збиваючи літаки й гелікоптери. Майже рік пригожин кличе до себе в пекло кремлівського вбивцю. Не маємо сумніву: зустріч обох сатанистів обов’язково відбудеться. Її прискорять українська зброя або мужні люди, справжні патріоти московії. Ті, кого пече сором за свою зневажену світом країну, що з вини скаженого шолудивого вбивці, який приріс на трону, перетворилася на світову задрипанку, в міжнародного ізгоя.
Анатолій Ковальчук,
учасник боротьби за Незалежність України
