Ще напередодні Великого Посту під час недільної літургії мене вразила фраза із Євангелія, яка належить апостолу Павлу: «Одягнімось у зброю Світла…». Який глибокий містичний образ! Апостол закликає нас це зробити, бо тоді легше бути шукачем духовної істини, особливо під час посту, коли спонукаємо себе до різних випробувань. Ця «зброя» безпечна і практично доступна кожній людині, оскільки створена за образом та подобою. В ідеалі кожна людина мала би бути Світлом від моменту появи її на світ, але порушивши космічні закони, вона остаточно втратила можливість постійно перебувати в ньому ( у Світлі). Що це за така дивна, майже фантастична зброя, яку, виявляється, можна навіть одягнути? «Зброя» ця, зрозуміло, невидима.
Перегляньте також:
- За рік Тернопільські поліцейські відшукали 199 зниклих дітей
- Свічка пам’яті: Чому важливо вшановувати жертв Голодомору
Якщо прискіпливий читач зазирне у Вікіпедію, то зустріне там визначення категорії Світла з наукової точки зору . «Це електромагнітні хвилі видимого спектру, які сприймаються людським оком». Однак вчені – фізики у своїх дослідженнях «занурилися» ще глибше. І відкрили, що Світло як таке, складається з найменших часток, які називають фотонами. А фотон, як відомо, в перекладі з грецької означає…знову ж таки, Світло! Фізичне тіло людини також складається з цих найменших часток. Це не просто елементарна частка, квант електромагнітного випромінювання. Це частка, яка немає маси, вона існує тільки під час руху зі швидкістю Світла. Фотон, виявляється, найрозповсюдженіша за чисельністю частка у Всесвіті. А якщо додати, що на один нуклон припадає не менше 20 мільярдів фотонів, ця інформація все одно вам нічого не дасть…
То ж про яке таке Світло говорив святий апостол? Про ті самі фотони. Найбільше їх концентрується, виявляється, в енергетичній будові людського тіла, яка й утворює ауру людини. Іншими словами – її біополе. На зображеннях святих ми бачимо лише часткове фотонне свічення аури – німби. У здорової людини аура має декілька метрів, іноді це можуть бути й десятки. У святих – сотні метрів. Скажімо, у Серафима Саровського така була потужна аура, що в радіусі 300 кілометрів (від того місця, де він жив у монастирі, а потім, усамітнившись, в лісі) увесь той час не було ні воєн, ні конфліктів, ні природних катаклізмів. Але це у тому випадку, коли людина багато молиться, перебуває 24 години на добу в молитві, поститься. Біда сучасників у тому, що вони, почувши про молитву (а це концентрація на свій внутрішній світ), відразу заперечують: «Що ви, я не маю часу, я з такої-то до такої години на роботі, потім мені треба забирати дитину із дитсадка, або мені треба з дитиною робити уроки, або мені треба … І таких «але» та «треба» у кожного – тисячі, якщо не сотні тисяч. Але молитися (концентруватися на своє внутрішнє вище «я»)24 години на добу під силу кожному, у будь-якому місці: чи-то на роботі, чи-то в транспорті, чи-то знаходячись у гурті людей. Яскравий приклад – найкоротша за текстом і найсильніша за енергетикою Ісусова молитва. Щоб цьому навчитися, треба тільки захотіти. Принаймні, зробити найперший крок, якщо самі не в силі, піти й попросити благословення у свого духівника. Я була свідком, коли до одного цілителя прийшов дуже хворий чоловік, це було в Німеччині. Він був покритий увесь такими струпами, у нього були такі виразки скрізь, навіть в роті та на язиці, що годі! Він не міг навіть говорити. У цілителя було таке відчуття, що він не зможе йому допомогти. Той вже був біля дверей, коли цілитель знову покликав його, бо поки той йшов, він просив Бога, щоб той дав підказку. Хворий повернув голову і почув: «Якщо повторятимеш протягом 24-х годин на добу одне тільки слово «Бог», але, від серця, з глибини, то зцілишся. Я тобі нічим вже не допоможу». Сказав – і забув. А через місяць часу хтось знову постукав до нього у двері…
Щось було знайоме в рисах обличчя та поставі, але цілитель не міг його впізнати. І от незнайомець замість привітання почав радісно повторювати: «Бог! Бог! Бог! Мене зцілив Бог!».
Тільки після цього цілитель впізнав у незнайомцеві того чоловіка, що приходив до нього весь у струпах… Це вже був як новонароджений і зовсім інакший чоловік. Він світився ізсередини. В руках він тримав великий оберемок квітів. Вони обійнялися. Було достатньо одного слова, щоб цей чоловік зумів «одягнутися у зброю Світла».
Щоб бути у Світлі і бути Світлом, треба прагнути дотримуватися, якщо це християнство – християнських заповідей. У кожній релігії вони звучать трошечки інакше, але суть залишається одна: любити всіх і служити всім. Методів стати на шлях духовного шукача істини є багато, насправді, це треба робити завжди, а не чекати тільки посту. Наприклад, скільки святих в нашій християнській традиції брали обітницю мовчання? Але це під силу кожному з нас, помовчати хоча б день, я ж не маю на увазі місяць, чи тридцять років, як робить зараз в Індії свята Шива Шакті, в якої мені пощастило бути під час подорожі до Індії. Хоча я спробувала це ще три роки тому тут, в Україні, в себе вдома. Це унікальний досвід, про який йтиметься в одній з моїх наступних майбутніх книжок. Сьогодні в столиці Делі в одному з монастирів живе інша унікальна свята, яка не їсть вже понад сорок років. Вона й справді «одягнута в зброю світла», бо світиться ізсередини. До неї за благословенням їдуть члени уряду, президент країни. Це реальні речі, тільки про це невигідно писати, адже представники «темного» світу, самі розумієте, не зацікавлені у розповсюдженні такої інформації. Протилежний світ зацікавлений у протилежному: щоб люди більше вживали алкоголь, наркотики тощо. Тоді легше маніпулювати свідомістю людини і легше використовувати її у своїх цілях. Недарма слово «дияволус» у перекладі з грецької означає «розділяй – і володарюй». А це вже інша «зброя», яку напрацьовувати не треба, достатньо декількох секунд, щоб натягнути її на себе. Однак як багато потім треба часу, щоб її позбутися…
Всевишній через практику посту дає кожній людині шанс не тільки «приміряти» на себе «зброю світла», але й одягнутися в неї. Коли наша енергетика буде очищена через всепрощення, любов, милосердя, співпереживання, то вона буде в гармонії із фізичним тілом, із тим, яке Христос назвав Храмом. І тоді ауродіагностичні прилади дуже легко зафіксують (і сфотографують) вашу ауру. «Одягнута у зброю світла» – це золотиста аура, без жодної плямочки.
Хочу завершити притчею, яка дуже мені подобається. Зробив Бог людину і запитує, що ти ще хочеш. Людина каже: «Щастя». Дивиться Бог, куди ж покласти те щастя, забув ще дати руки. Зробив руки і каже: «Щастя в твоїх руках». Через те, у кожного з нас зараз гарний шанс згадати, що насправді ми давно щасливі, тільки забули про це. Піст – це смирення. А смирення – це дорога до Бога. Ставайте на цю дорогу. До речі, мало не забула. Писанка – це символ форми нашої аури. Коли вона здорова і світиться, то стає тоді подібною на яйце. Звісно, при одній умові: слухати тільки хороше, споглядати тільки хороше, говорити тільки хороше.
P. S. Авторство цієї світлини – моє. Чому я на цьому наголошую? Бо дехто робив мені закид, що, мовляв, це фотошоп. Історія її появи ще й досі залишається для мене загадкою. Було це 10 років тому. Після відвідання мощей святих Іова та Амфілохія, я з фотоапаратом стояла неподалік в очікуванні знайомих, з якими разом приїхали до Почаївської лаври. Підійшов один чоловік і запропонував зовсім поряд (як виявилось за стіною в малесенькому коридорі)сфотографувати «ТАКЕ» (!!!) Наголос був саме на цьому слові. Це була АУРА ІСУСА ХРИСТА. Я була вражена побаченим! Унікальне зображення… і практично сховане від людського ока. Фотографування відбувалося не в комфортних умовах – моя спина впиралась в стіну. А той чоловік стояв на варті, аби мене не помітила почаївська охорона. Іконописець, який написав цей образ (ікони не малюють, а пишуть), однозначно, мав дар від Бога – дар яснобачення. Це ідеальний зразок ідеальної аури, яку мають прагнути мати люди (за образом і подобою). Але питання в іншому: чому це зображення ще й досі приховують від людей?
