Чому у Дрогобицькому театрі молять Бога, аби вистава тернопільского режисера стала неактуальною

Опубліковано:
11 Липня, 2016 о 17:53

Знаєте, про що мені зараз подумалось? Якби виставу «Кредит для камікадзе» Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (за п’єсою Анатолія Крима «Євангелії від Івана»)дивились японці або французи, ну, як варіант – американці, про німців тут взагалі не йдеться, всі вони, нічого не зрозумівши, покинули б театр ще на п’ятнадцятій хвилині. Бо тільки УКРАЇНЕЦЬ може дивитись таке, затамувавши подих, не помічаючи, що котяться сльози, бо серцю в грудях стає «тісно»… Кому, як не йому (УКРАЇНЦЮ) краще знати, хто знищує в Україні все українське, від кого Україна «незалежна» останніх 25 років, чому колиска та оберіг національного духу і традицій – село (а в ньому люди) ледь-ледь животіє, іншими словами – на ладан дихає… і вимирає.

 



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тернополянка зіграла одну з головних ролей у виставі львівського театру

 

Головний герой – фермер Іван (арт. Іван Гарасимчук). Втім, «фермер» – голосно сказано. Адже одного бажання  любити рідну землю – замало. Де взяти гроші, аби купити зерно, щоб її засіяти? Вихід один – кредит у банку. Хай які там умови, бо у розпалі посівна, та й весна ж не за горами… Але треба знати «химерні» закони нашої держави, зрештою, треба бути камікадзе, щоб й справді, на таке відважитись. А банкіру не треба бути Нострадамусом, він і без цього знає, що Іван таки не зможе вчасно чи й взагалі повернути кредит. І ось тут розгортається майже детективний сюжет: селяни, які ще залишились в селі, йдуть на допомогу односельцю. Кожний на кілька годин віддає йому із свого двору якусь живність, і все тільки задля того, аби вмовити бізнесмена, щоб дав кредит. Тим часом дружина Івана на заробітках в Італії. Вона надсилає гроші, щоб чоловік нарешті добудував їхню оселю… Та всі плани летять шкереберть. Через посуху гине врожай Івана, суд забирає майно, дружина отримує депортацію…

 

 

Незважаючи на те, що жанр вистави – «страшно смішна» комедія, усі дві дії тернопільський глядач перебуває в емоційному напруженні. Бо від самого початку між ним і головним героєм встановлюється невидима емоційно-чуттєва ниточка. Мабуть це тому, що багатьом сучасникам Івана не вистачає духовного життєвого досвіду. Сценічний герой – яскравий приклад того, як дотримуватися золотої середини. Бо насправді, матеріальний світ залежний від духовного, і – навпаки. Іван – це прообраз того нового, що вже «проізростає» (за Довженком) у нашому суспільстві, образно кажучи, це руйнація старих звичок і народження мислення на рівні душі, інтуїції. Монологи Івана під час молитви до архангела Михаїла були настільки проникливими, що в залі не залишалось байдужих: про це свідчила  всепроникна тиша тієї миті. «У людини можна забрати все: хату, гроші, навіть життя, але, якщо людина не захоче, ніколи у неї не відберуть душі, а моя душа – Земля»… Ось кредо життя головного героя вистави, цинізм і зверхність влади у якого не відібрали бажання залишатись на ній справжнім господарем.

 

Ця вистава – пряме віддзеркалення того, що відбувається у нашому суспільстві: свавілля совкових можновладців, які повсякчасно звикли жити за рахунок інших, популізм та маніпулювання політиків на бідах та стражданнях народу. Вона викликає глибинні асоціації та емоції у кожного, хто її дивиться. Зрештою, дає можливість подивитись на себе збоку: чому багато з нас не змінюються? Що могло б підштовхнути суспільство до справжнього переродження?

 

Почерк режисера Олега Мосійчука легко впізнаваний: нетривіальне мислення, акцент на символічних деталях. Внутрішнє емоційне напруження викликає сцена, де , здається, світ перевернувся: частування начальства, інвестора, танці під Вєрку Сердючку на тлі «Ще не вмерла Україна!» і… раптом весь цей хаос уповільнюється, завмирає, застигає, розтягується у часі. Це важлива кульмінаційна точка, коли глядач зосереджує увагу і ніби в часовому «зрізі» в деталях розглядає і, головне, усвідомлює, що те, що він зараз бачить на сцені, це не десь там, це довкола і скрізь, і він сам, на жаль, є невід’ємним його не лише учасником, а й «творцем».

 

Усі дві дії відбуваються в одному місці – у недобудованій хаті фермера. На мою думку, вона символізує  Україну. Пам’ятаєте знамените послання митрополита Андрея Шептицького «Як будувати рідну хату» – про державотворення?  Через те декорацій небагато, нічого зайвого. Вдало підібраний музичний супровід підсилює сценічний ефект, основну ідею п’єси, загальну атмосферу вистави в цілому. Режисер вдало опрацював авторський матеріал, зумів підсилити сюжетні лінії, розставити ідейні акценти. Гра акторів у Тернополі була дуже злагоджена і цілісна. Немає потреби когось виокремлювати. Це заслужені артисти України – Сергій Дудка,Надія Цибульська,Ірина Осламенко; народні – Алла Шкондіна, Адам Цибульський, Олександр Морозов; артисти – Юрій Федчук, Соломія Стус, Володимир Левицький, Борис Великий, Ярослав Дзендзерович, Олена Новосьолова-Ільїнчик, артисти оркестру. Дається взнаки чимало виступів у багатьох містах України: Луцьку, Івано-Франківську, Мукачевому, Ужгороді тощо.

 

Вистава, немов перлинами, пересипана блискучими репліками, афоризмами, щирим народним гумором.

 

Її актуальність не просто вражає, вона… болить і хвилює. Про це свідчить хоча б ось цей факт. Даючи в Ужгороді перед показом прес-конференцію, директор і художній керівник театру, заслужений діяч мистецтв України – Микола Гнатенко, між іншим, сказав, що вони молять Бога, аби ця п’єса стала… неактуальною.

 

І наостанок. Кмітливий глядач міг зауважити, що вистава розпочалась із… накочування грому та спалахів блискавиць. Природа принишкла, довколишній світ у передчутті могутньої грози. Ще сцена закрита лаштунками таємничості, але десь там далеко вже чути могутні удари громовиці. А «під завісу» – довгоочікувана злива! І це не просто злива, а як метафоричний образ очищення, як очікування змін, що грядуть.

 

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Анастасія Шмир
17:13, 15 Липня, 2024

“Хочу знайти свого чоловіка”, – дружини зниклого безвісти військового з Тернополя

Блоги

ТОП новини тернопільщини: