Чому на Тернопільщині так багато старовинних парків і хто їх створював?

Коли ми гуляємо парком у Кременці, Вишнівці, Коропці чи Заліщиках, рідко замислюємося над тим, що багатьом із цих зелених зон уже понад сто, а інколи й двісті років. Тернопільщина належить до регіонів України, де збереглося чимало старовинних парків, які є не лише місцями відпочинку, а й частиною історичної спадщини краю.

Більшість таких парків були закладені у XVIII–XIX століттях. Саме тоді місцеві магнати та шляхетські родини будували палаци й маєтки, а навколо них створювали великі паркові комплекси. Вони запрошували садівників та архітекторів, які проєктували алеї, висаджували рідкісні дерева й кущі та створювали мальовничі ландшафти.

Одним із найвідоміших прикладів є парк у Коропці. Його розвиток пов’язують із родиною Бадені, яка володіла місцевим палацом. На початку ХХ століття парк значно розширили, а його територія сягала близько 200 гектарів.

Цікаво, що багато старовинних парків Тернопільщини створювали не лише для краси. Вони були своєрідною ознакою статусу власників маєтків. Чим більшим і доглянутішим був парк, тим заможнішою вважалася родина. Тому в парках часто висаджували екзотичні для нашого краю рослини, облаштовували ставки, оранжереї та декоративні алеї.

Сьогодні на Тернопільщині збереглися десятки старовинних парків. Деякі з них мають статус пам’яток садово-паркового мистецтва. Дослідники зазначають, що більшість таких об’єктів були закладені саме у XVIII–XIX століттях, а значна частина розташована в селах і невеликих містечках області.

Є й парки новішого часу. Наприклад, тернопільський парк імені Тараса Шевченка почали створювати після Другої світової війни разом із відновленням Тернопільського ставу, а гідропарк «Топільче» відкрили вже у 1985 році.

Старовинні парки Тернопільщини — це не лише дерева й алеї. Це живі свідки історії, які пам’ятають різні епохи, покоління людей та події, що відбувалися на наших землях. Іноді, прогулюючись старою парковою доріжкою, можна буквально доторкнутися до історії, якій уже кілька століть.

Анастасія Галиця