Волонтерка Ліза Шапошнік, яка після революційних подій переїхала жити в Тернопіль, вирішила не сидіти, склавши руки, а поїхати допомагати бійцям на Сході.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Про сильний характер та силу волі дівчини знає вся Україна. Хоча Ліза від народження має ДЦП, вона продемонструвала всім людям, як треба боротися та захищати рідну країну. Дівчина працювала на кухні, входила до складу Десятої сотні. В епіцентрі революційних подій вона знайшла своє кохання.
На шпальтах газети «RIA плюс» ми вже розповідали історію знайомства Лізи з її чоловіком Віталієм, який приїхав зустрічати Новий рік із Росії в Україну, а, зрештою, прийшов боротися за нашу свободу на Майдан. Через тиждень після знайомства пара одружилася. В інтерв’ю дівчина розповідала, що полюбила Віталія, передусім за те, що той поважає українську землю. У червні, коли Ліза приїхала в Тернопіль, її коханий якраз вирушив воювати на Схід. Але пробув там недовго…
– Він зрадив мене і Україну – після першого бою втік у Росію, – говорить Ліза. – Того ж дня мені подзвонили друзі з Правого сектору і сказали, що Віталій звернувся до консула з проханням допомогти повернутися йому в Якутію. Він вибрав сім’ю і Росію. Ми з ним сильно посварилися по телефону. Це велика зрада для мене. Я таких речей не пробачаю.
Наразі дівчина перебуває у складі добровольчого батальйону «Айдар». Вона прибирає та готує їсти. Каже, що рада допомагати товаришам.
– Я не можу сидіти вдома, у теплі, коли тут мої друзі воюють з ворогами, – наголошує вона. – Буду помагати, чим зможу. Упевнена, усім разом нам вдасться змінити ситуацію в країні.
За словами волонтерки, нині готують документи для того, щоб Ліза офіційно входила до складу добровольчого батальйону «Айдар». Поруч із нею на передовій – багато товаришів із «Правого сектора”, які були з нею на Майдані. Посміхаючись, дівчина каже, що, незважаючи на зраду чоловіка, вона не розчаровується. Друзі просто не дадуть зневіритися.
– Хлопці мене бережуть, вони за мене горою, – акцентує вона. – Я відчуваю їхнє дружнє плече, і мені від цього стає набагато легше. – Після того, як повернуся із зони АТО, займуся оформленням розлучення з Віталієм. Я не хочу мати нічого спільного з людиною, яка плюнула у вічі мені та моїй країні.
Наталія БУРЛАКУ
