Був програмістом – став військовим: історія захисника з Тернопільщини із позивним «Магос»
Інженер став командиром взводу зв’язку на фронті.
- Опубліковано: Ніка Холодовська
- —
- 27 Грудня, 2025 о 18:00
Інженерне мислення, технічний досвід і свідоме рішення стати на захист держави визначили військовий шлях Юрія з Тернопільщини, відомого за позивним «Магос». Його історію оприлюднили у Тернопільському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Ще з шкільних років Юрій обрав для себе точні науки. Після навчання у технічному коледжі він вступив до Одеської національної академії зв’язку, а згодом працював у сфері телекомунікацій, забезпечуючи інтернет-зв’язок для домівок і підприємств. Прагнення професійного розвитку привело його у програмування, однак із початком повномасштабної війни чоловік вирішив застосувати свої знання на службі в ЗСУ.
Перегляньте також:
- Українські хакери влаштували “сюрприз” російським чиновникам у Краснодарському краї
- Хвороба забрала життя 38-річного воїна з Тернопільщини
Влітку 2023 року Юрій почав шукати підрозділ, де технічні навички були б максимально корисними. Так він долучився до 68-ї окремої єгерської бригади, яка потребувала спеціалістів з волоконно-оптичних мереж. У складі батальйону управління він швидко включився в роботу, навчаючись у побратимів і водночас передаючи власний досвід.
З часом шлях від солдата привів Юрія до виконання обов’язків командира взводу. За його словами, ключову роль у цьому відіграли підтримка колективу та постійне навчання, адже сучасний військовий зв’язок потребує безперервного розвитку і пошуку нових рішень.
Найбільшу загрозу для зв’язківців сьогодні становлять ворожі FPV-дрони. Юрій розповідає, що після ремонтів обладнання часто доводиться відновлювати мережі буквально під обстрілами, коли техніка знищується повторно майже одразу.
Воїн переконаний, що справжню цінність мають знання, якими вміють ділитися і перетворювати на результат. Такий підхід, за його словами, сформувався ще в дитинстві, разом із захопленням історією власного роду, коріння якого документально простежується з XVIII століття.
Юрій зізнається, що рідко говорить із близькими про війну. Для нього головне завдання сьогодні – зберегти державність і вибороти майбутнє для своїх дітей і всієї країни. Поки триває війна, каже він, іншої мрії просто не може бути.
Коментарі
