Базниківка – мальовниче село, що розкинулося на лівому березі Золотої Липи, – ще з сивої давнини зберігає в собі чимало таємниць. За легендами, село виникло ще в 10–11 століттях, але було зруйноване татарами в 13 столітті. Археологічні знахідки, зокрема поховання часів Київської Русі, підтверджують його багатовікову історію.
Перша письмова згадка про Базниківку датується 1731 роком. Назва села, ймовірно, походить від слова «базник» – так місцеві називають бузок. За іншою версією, засновником Базниківки був утікач із Моравії на ім’я Базника.
Село пережило чимало історичних перипетій: татарські навали, польське панування, війни та революції. Кожен період залишив щось по собі. Мешканці Базниківки брали активну участь у національно-визвольній боротьбі, воюючи у лавах Легіону УСС та Української Галицької Армії.
У 1930-х роках село стало осередком національно-патріотичного руху. Студенти Роман Гавдида, його брат Михайло та Федір Павлишин створили тут «трійку» ОУН, а вчителька Олена Скасків допомагала їм у цій справі. За німецької окупації багато мешканців села добровільно вступили до складу дивізії «Галичина» й після війни продовжували боротьбу в лавах УПА. В околицях Базниківки збереглися місця боїв та поховання повстанців.
Місцеві шанують повстанське минуле. З 1992 року тут діє молодіжний табір «Лисоня».
Хутір Соколиця, що належить до села, має не менш цікаву історію. Він відомий своїми цілющими джерелами, а його назва, ймовірно, походить від прізвища Сокіл. У 1880-х роках ним володів Станіслав Потоцький. У 1990-х роках тут було збудовано каплицю святого Володимира, а в 1996 році виявлено поселення черняхівської культури.
Сьогодні Базниківка – це село, де гармонійно поєднуються історичне минуле та сучасність. Тут шанують пам’ять про героїв, які віддали своє життя за свободу України, та дбають про збереження природної краси рідного краю.
Коментарі
