Віталій Вітрук із Шумська пішов добровольцем на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. За роки війни пройшов шлях від рядового військовослужбовця до командира підрозділу. Сьогодні він продовжує виконувати бойові завдання на сході та допомагає ветеранам адаптуватися до цивільного життя, пише shumsk.info.

Від футболу — до війська

До повномасштабного вторгнення Віталій Вітрук планував пов’язати життя зі спортом. Народився і виріс у Шумську, навчався у спортивній школі-інтернаті на Хмельниччині, а згодом здобував фах учителя фізичної культури у Кременецькому педагогічному інституті.

Футбол залишався важливою частиною його життя. Віталій грав за шумські, кременецькі та обласні команди, брав участь у чемпіонатах України серед аматорів.

Однак напередодні 24 лютого 2022 року його життя змінилося.

«Я тоді перебував у Тернополі. Ми між собою вже говорили про те, що повномасштабна вій­на буде. Питання було фактично лише в тому, коли саме».

За кілька днів до вторгнення Віталій вирішив пройти військовий вишкіл.

«Я ніколи до цього не тримав зброю у руках, не знав, як усе відбувається. Хотілося отримати хоча б якісь базові знання».

24 лютого він пішов до ТЦК, а згодом вирушив на Київщину у складі добровольчого формування.

«Для мене тоді не мало значення, куди саме потраплю. Мета була одна – боронити Україну».

Від добровольця до командира

Пізніше підрозділ Віталія вступив до лав ЗСУ. Військові брали участь у боях на Харківському, Запорізькому, Донецькому та Сумському напрямках.

Згодом Вітрук став командиром. Каже, що разом із посадою прийшла значно більша відповідальність.

«Коли ти командир, ти відповідаєш не лише за себе. Від твоїх рішень залежать люди».

Він переконаний, що командир має не лише ставити завдання, а й показувати власний приклад.

«Виходжу з хлопцями на позиції. Розповідаю їм свою історію. Про те, що я був таким самим, як вони: прийшов добровольцем, був звичайним бійцем, пройшов цей шлях і став командиром. Це також мотивує».

«Байдужість вбиває»

Віталій Вітрук говорить, що суспільство не може дозволити собі відсторонитися від війни.

«Потрібно пам’ятати: байдужість вбиває!»

Він наголошує, що війна стосується кожного українця, незалежно від того, наскільки далеко людина перебуває від фронту.

«Тому сьогодні ми ще маємо шанс зберегти Україну. Для цього кожна людина повинна зрозуміти: сьогодні ти маєш бути або у війську, або для війська».

Після фронту — допомога ветеранам

Окрім військової служби, Віталій займається ветеранським рухом. Із 2024 року він очолює громадську організацію «Рух ветеранів Шумщини».

Військовий переконаний: після звільнення зі служби війна для людини не закінчується миттєво.

«Людина може звільнитися зі служби, але війна для неї не закінчується у той день, коли вона повернулася додому».

За його словами, ветеранам необхідні увага, підтримка та постійний контакт із громадою.

«Тому потрібно цікавитися ветеранами, контактувати з ними, приїжджати, запитувати, чим можна допомогти».

Напередодні Дня Незалежності Віталій Вітрук закликає українців не залишатися байдужими.

«Не бути байдужими. Цікавитися тим, що відбувається. Питати себе: що я можу зробити для того, щоб стало краще? Для себе, для своєї родини, для свого міста, для своєї громади, для України. Бо наша сила – у єдності та небайдужості».