Ця книжка писалась просто неба, посеред смарагду розкішного різнотрав’я, на тлі священних пралісів, серед стежок хутора Знесіння, що на Теребовлянщині. Вона пахне сонцем і сіножатями, дощем і літеплом. Незвична презентація незвичної книжки відбулась так само незвично – на серпневому хуторі, спекотної п’ятниці, у творчій майстерні письменниці, в оточенні метеликів та кумедних джмелів, що обціловували кожну квітку, в пошуках цілющого нектару. Нас (групу медійників, яку організував Тернопільський прес-клуб) радо зустріла привітна господиня пані Наталка, авторка книжки. У житті – щира, відкрита, босоніж, у вишиваній сукенці. А на обкладинці книги – абсолютно інша, аристократка за духом і поставою.
– Чому «Звільнення» і що це за книжка? Зізнаюсь чесно, – каже Наталка Михно, – цю книжку не я написала, це книжка написала мене ще у 2009 році. Вона допомогла мені звільнитись від непевностей, сумнівів. Тішуся, що тримаю її зараз у руках. У 2009 році я приїхала з Криму, мене огорнула якась непевна незрозуміла тривога. Приїхавши додому на хутір, я сказала про це своїм домашнім і стала писати. І за 4 доби написала основну частину. Хочу звернути вашу увагу на 10 сторінок тексту (69-79ст. – авт.) – тут моє сакральне бачення України. Знаєте, помітила, що все, що напишу – здійснюється. Моя мрія про звільнення здійснилася. Тепер дуже добре знаю, що здійсниться й інша – про успішну самодостатню Україну, в якій ми житимемо, житимуть наші діти. І я знаю, що так воно й буде. У 2049 році ми з вами житимемо в успішній країні, щасливій. Я дуже хочу, щоб кожна людина, яка триматиме цю книжку в руках, і яка її прочитає, відчула впевненість у тому, що будь-яка мрія про щасливу Україну обов’язково збудеться. Хочу, щоб кожна людина розуміла, що в цій країні варто жити і варто до неї вертатися, і щоб всі українці у всьому світі знали, що вони належать до дуже гарного талановитого народу. Ця книжка про наш талановитий народ і нашу талановиту землю, яка народжує таланти для всього світу, які потім несуть скрізь світло і добро. Вона про звільнення від сумнівів.
Перегляньте також:
- Богдан Юлик затягує суди у справі колишнього керівника САД Тернопільщини
- У 1918 році Тернопіль став столицею ЗУНР
Василь Ванчура, директор тернопільського видавництва «Джура»: «Кожна співачка має свого продюсера. Кожна книжка має свого продюсера. Видавництво «Джура» є тим продюсером. Мало видрукувати книжку, треба її ще й донести до читача. Книжка «Звільнення» змушує кожного замислитись над майбутнім країни. Впевнений, що на наших теренах сформувався самобутній цікавий письменник. У мене мрія побачити велику довгу чергу читачів до пані Наталі за автографом. Цю книжку критики вже назвали оптимістичною терапією для України.
На думку авторки книги, тема самотності не в аспекті депресії, а в іншому: ти маєш час, дарований тобі Творцем, не марнуй його, вдосконалюйся. Насправді самотність не є бідою чи проблемою. Інша тема, яку зачепила письменниця, дослідження хвороби епілепсії. До слова. Нещодавно пані Наталя зустріла тут гостю із Сочі, уродженку цих країв. Після прочитання книжки та сказала, що треба, щоб її обов’язково прочитали лікарі, які професійно займаються цим. І додала. Самі того не розуміючи, ви вказали шлях, де шукати «корінь» цієї проблеми, як виліковувати хворих на цю важку недугу.
А ще книжка дуже жіноча. Авторці було складно передати емоцію самотності, тому писала під мелодію Мирослава Скорика. Мимоволі текли сльози, відбувалося самоочищення. Десять років п. Наталя викладала в Теребовлянській гімназії і спілкуватись з поколінням талановитих молодих людей, які були народжені вже в Незалежній Україні.
– Мої випускники… – ділиться пережитим авторка. – Коли я бачила як вони виїжджають в пошуках роботи за кордон, мені було нестерпно боляче. Тому у 2004 році я пішла на Майдан, в політику, з усвідомленням того, що своєю громадською діяльністю, талантом ти нічого не зробиш. Коли учні запитували мене, ким я хотіла стати, я завжди казала – письменником, направду, хотіла написати багато оптимістичних книжок. І ось одного разу моя учениця написала про мене замітку у «Вільному житті». Закінчувалася вона, здається, таким реченням: «Вона мріяла стати письменником, але стала вчителем». Повірте, це речення мене, якщо можна так висловитись – струсонуло…
Сьогодні у творчому доробку Наталки Михно книги «Марево духу» , «Аристократи духу», «Сила духу». Започаткувала серію «Мандрівка Україною». На даний момент вже вийшло дві книги: «Скарби твого міста: Теребовля», «Скарби твого селища: Микулинці». Також готується до друку ще одна книга серії — «Скарби твого міста: Тернопіль».
