Якщо харизма є властивою не тільки людям, а й країнам, то на тлі доволі невиразних політгравців (таких, як Молдова, Румунія, Болгарія і Словакія), а також лукашенківської Білорусі та пропутінських Угорщини і Чехії, Польща володіє мегахаризмою і необхідним таланом для того, аби стати провідником у своєму регіоні. І її новий президент Анджей Дуда – про це свідчить його передвиборча кампанія, заяви вже в якості глави держави та географія офіційних візитів – має на меті передусім виконати досить амбітне завдання. І полягає воно в тому, щоб зробити Польщу домінантою Східної Європи. Це те, що треба враховувати в першу чергу, аналізуючи мету та результати першого візиту президента Польщі до України. Це – теза номер один.
Теза номер два. Для накопичення політичного капіталу і додаткових бонусів ситуація в Україні підходить якнайкраще. Війна на Сході стала тим гумусом, на якому імідж тонких дипломатів-переговорників наростили учасники нормандської четвірки – Олланд і Меркель. Навіть підданий загальному остракізму диктатор Лукашенко отримав свій зиск від української трагедії, залучивши в столицю Білорусі згаданих вище світових лідерів. Як би цинічно це не звучало, але наша війна допомагає у вирішенні тактичних завдань сильним світу сього. Це не добре і не погано, це – факт. Настав час і для Польщі зібрати свою частину врожаю, що визрів на полях наших битв.
Перегляньте також:
- На Донеччині загинув тернополянин Микола Головенко
- Графік вимкнення світла на Тернопільщині на 22 листопада
Для України в цьому немає негативу. Обстоюючи власні інтереси, Польща одночасно захищає наші. Саме тому ще чотири місяці тому Дуда пропонував вступити п’ятим переговірником у коло “нормандської четвірки”. Порошенкові ця пропозиція не заімпонувала, тож під час приїзду до Києва Дуда її більше не повторював. Однак озвучив інші, вельми важливі, принципи своєї політики. Він чітко дав зрозуміти, що Польща готова всіляко підтримувати Україну у боротьбі з російською агресією. Що вона не сумнівається у потребі пролонгації санкцій щодо Росії. А також що є прихильником дотримання Мінських домовленостей. І, нарешті, що Польща зробить усе від неї залежне, що забезпечити Україні “місце за столом” на літньому саміті НАТО – благо, що відбуватиметься він у Варшаві.
Останній момент взагалі складно переоцінити. Тому що Польща, східноєвропейський представник Альянсу, як ніхто інший розуміє, що таке російське поневолення і як далеко здатна зайти РФ у шизофренічних мріях про “рускій мір”. Шкода лише, що сама Україна проявляє не багато ентузіазму, коли йдеться про співпрацю з НАТО. Втім, тут Анджей Дуда міг би сказати словами українського класика – хай там що, а “нам своє робить”. А “робить” йому належить таке: презентувати Польщу як потужну державу і сильну націю, котра своїми найближчими пріоритетами бачить загальну безпеку, співпрацю з сусідами та категоричне неприйняття міжнародного тероризму в особі Російської Федерації.
Для реалізації принаймні частини цих цілей Польщі потрібна Україна. А Україні, відповідно, – потрібна Польща. Черчилль колись казав, що Британія не має ані вічних друзів, ані вічних ворогів, вона має лише вічні інтереси – виходячи з цієї логіки, Україні гарантоване місце в колі вічних інтересів Польщі. Яким би непростим не було спільне україно-польське минуле (а Дуда “для годиться” торкнувся й історичних питань), нашим країнам нікуди одна від одної не дітися, а отже, треба жити і мирі та злагоді. Однак останнє зовсім не означає, що Україна просто так пастиметься на наданих Польщею благах.
Анджей Дуда нам друг, але друг прагматичний. Тому він вів мову не лише про подарунки, з якими приїхав до Києва – про кредитну лінію в один мільйон доларів, про злиття газотранспортних систем та інші аспекти економічної співпраці. Дуда також прозоро натякнув на те, що Польща наглядатиме за тим, як чинить Україна з усіма цими речами. Саме тому Польща не лише захищатиме інтереси України, а й вимагатиме (!) досягнення Україною задекларованих нею ж цілей. Вісті про те, як довго українці запрягають, як тяжко впроваджують свої розрекламовані реформи, як безнадійно програють у боротьбі з корупцією, досягли, мабуть, найвіддаленіших куточків світу. Принаймні Польщі про наші больові точки точно дуже добре відомо.
Те, що слабка Україна заважатиме розвиватися самій собі – це ще півбіди. Вона заважатиме реалізовувати поставлені цілі Польщі – ось що найбільше турбує Дуду. Тому Польща і допомагатиме Україні, і контролюватиме її. Вочевидь, це і основна умова нашої співпраці, і та головна думка, яку Дуда намагався донести до Порошенка. Україні лишається тільки допомагати в цьому і Польщі, і іншим партнерам, і самій собі. А для цього треба небагато – почати врешті-решт бодай якісь перетворення. Бо гучними скандалами та недолугими інцидентами VIP-персон ми уславлені і так.
