Реформування місцевого самоврядування та територіальна організація влади – ключова реформа з усіх, які зараз проводяться в Україні. Після військового протистояння на Сході – це друга за значимістю проблема, яку державі слід вирішити в найстисліші терміни.
Перегляньте також:
- Тернопільська митниця забезпечила понад 20% усіх транзитних оформлень по Україні
- На Тернопільщині донька виявила мертвого батька в гаражі під автівкою
Здавалося б, немає потреби переконувати будь-кого у важливості переходу від адміністративної системи управління до реального самоврядування. Тим паче, народних обранців, тих, хто добре знається на проблемах і специфіці обох гілок влади. Але часом навіть досвідченим не завжди вдається розібратися в особливостях законодавства. Відтак, підготовлений робочою групою Перспективний план формування територій громад на минулому тижні не було схвалено сесією Тернопільської обласної ради, а тільки взято до відома.
Причини на поверхні. Не варто вникати в їх походження, яке має, здебільшого, політичний присмак. Зупинюся лишень на кількох важливих моментах.
Перше.
Не слід плутати проект Перспективного плану формування територій громад та їх реальне об’єднання. Це не одне і те ж. Формування Перспективного плану і його затвердження не призводить до автоматичного об’єднання громад.
Перспективний план – це погляд держави на новий територіальний устрій. Це тільки проектна модель місцевого самоврядування на базовому рівні. А реалізувати його можна лише за безпосередньої участі відповідних територіальних громад. Ні обласна адміністрація, ні облрада, ні Уряд не наділені законом повноваженнями приймати рішення про об’єднання. Про це мають знати всі і не звертати увагу на тих, хто дезінформує громадськість та, свідомо чи не свідомо, провокує зрив реформ. Перспективний план – це позиція держави. Це тільки алгоритм, за яким відбувається добровільне будівництво нового територіального устрою.
Друге.
Є багато думок щодо порядку проведення цієї реформи. Як будь-яка робота, ця також має етапи виконання. Зокрема, неможливо пропонувати людям об’єднуватися, не запропонувавши проект цього об’єднання, не виписавши алгоритм, який мають виготовити не на мітингу, а в обмеженому колі спеціалістів-експертів. Стратегія, як правило, напрацьовується не тисячами людей, а вузьким колективом спеціалістів. А вже після цього вона має бути розписана до тактики (де зробити дорогу, відновити світло, відремонтувати школу, забезпечити транспортне сполучення тощо). Нелогічно проводити обговорення щодо того, чого нема. Адже немає головного – предмету обговорення.
Обговорення має бути проведено на стадії не розробки, а реалізації Перспективного плану. Відтак, тільки після схвалення плану починається активний процес обговорення та прийняття рішення в громадах. Якщо змоделювати на будівництво, то жодна будова не починається без проекту. Його готує проектно-конструкторський інститут. Але аж ніяк не майбутні жителі будинку, навіть якщо серед них є один будівельник. Важливо інше – щоб це рішення забезпечувало комфортне та якісне проживання мешканців у новому спроектованому будинку.
Третє. Найголовніше.
Я переконаний, що обласна рада мала б бути серед лідерів реформи, оскільки вона та її Асоціація активно підтримували розроблення і затвердження Концепції реформування місцевого самоврядування, план заходів з її реалізації, закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” та відповідну Методику.
Без формування територіальної основи на базовому рівні – створення спроможних громад, буде неможливо розбудувати ефективну систему місцевого самоврядування в Україні, в тому числі на рівні області та району. Це комплексне завдання, послідовність вирішення якого вимагає відповідних конструктивних рішень і від обласної ради. Якщо обласна рада може запропонувати свій варіант Перспективного плану, то це був би більш конструктивний шлях, ніж не приймати жодного.
Якщо ж так станеться, що наша обласна рада на черговому сесійному засіданні не схвалить Перспективний план, то, на жаль, від такого рішення місцеве самоврядування тільки програє і “законсервується” в нинішньому стані, з якого Україна не може вибратися останніх двадцять три роки. Розроблення моделей ефективної децентралізації, розвитку місцевого самоврядування не тільки сфера відповідальності Уряду, а й усіх, хто хоче позитивних змін. Тому необхідно, щоб усі спільно, – облдержадміністрація, облрада з іншими органами місцевого самоврядування самі запропонували на розгляд Уряду найоптимальніші моделі формування спроможних громад. Адже займати позицію “проти” і нічого не пропонувати взамін, не призведе до позитивних змін, яких нам необхідно досягти.
Не думаю, що можуть бути депутати обласної ради, які не зацікавлені створити спроможні громади з більшим об’ємом повноважень, фінансових ресурсів і з більш повною відповідальністю за місцевий розвиток. Можливо, є недостатнє розуміння, відсутність достатньо аргументованої позиції авторів проектів пропозицій – це вже інша справа. Але навіть після схвалення радою та затвердження Кабінетом Міністрів України, у разі необхідності, формат об’єднання може бути відкоригований і туди можуть бути внесені зміни. Така ж позиція з цього питання й Мінрегіону.
Ми не виключаємо ситуації, що облрада не схвалить Перспективний план, і це унеможливить проведення виборів вже на новій територіальній основі.
Від такої ситуації ніхто не виграє, а лише програють територіальні громади, які не матимуть схваленого облрадою та затвердженого Урядом відповідного Перспективного плану, оскільки не зможуть скористатися своїм правом на формування спроможних громад і майбутніми перевагами, які передбачені законодавством для таких громад. Безперечно, ми поважаємо право обласної ради визначати свою позицію. Але важливо, щоб її рішення не перекривало дорогу тим, хто хоче позитивних змін. А тих, хто не захоче об’єднуватися в межах Перспективного плану, їх ніхто не зможе змусити.
Перспективний план формування територій громад на сьогодні вже схвалено Дніпропетровською, Житомирською, Хмельницькою, Херсонською, Миколаївською, Луганською обласними радами. На черзі – Донецька.
Відтак, незрозумілою є позиція окремих народних обранців найпатріотичніших західних областей – Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської – жителі яких більше від інших бували в європейських країнах, бачили їх рівень життя та самоорганізації. Саме Західна Україна стала потужним каталізатором процесу євроінтеграції, який вивів на Майдан Гідності нових українців. Ми змінили не тільки власну історію, а й світову історичну архітектуру 21-го століття.
Для нас дуже важливою є підтримка обласної ради в питанні реформи. Адже мова йде про майбутнє територіальних громад і місцевого самоврядування не тільки в області, а й в Україні в цілому. Знаючи високий моральний та фаховий рівень Тернопільської облради, я переконаний, що, після виконання пропозицій депутатів, Перспективний план буде розглянутий, як наша спільна робота, і схвалений на наступній сесії. Важливо, щоб політичні рішення, які приймаються на рівні емоцій, не перевищили прагматичних експертних оцінок.
Віктор ЛИТВИНЧУК,
директор Офісу реформ у Тернопільській області,
академік Академії будівництва України
