Можна дивитись за вікно і, бачачи дощ, тішитись йому, вибігати в помаранчевих черевиках на вулицю і стрибати по калюжах, а можна проклинати стихію, бо вона похмура, або сидіти загорнутому в плед і тихо насолоджуватись звуком краплин, що розбиваються об вікно. Та ще багато є варіантів. Кожен з нас обирає свій. До чого я це?
Перегляньте також:
Я щиро вірю, якщо людина і її близькі люди більш чи менш здорові фізично і психологічно, то вона сама робить вибір, бути щасливою чи ні. Для мене щастя – це те, як я сприймаю світ. Ніхто на планеті не зобов’язаний розфарбовувати мої будні, декорувати мої ранки і забирати сум з моїх вечорів. Ніхто. Ні коханий, ні батьки, ні дитина, ні друзі. Вони можуть це все робити, але жодного контракту ми не підписували;) І те, яким я бачу своє життя, залежить лише від мене.
Я дуже недавно це зрозуміла. Кожного нового дня я роблю усвідомлений вибір прокидатись і заварювати каву з посмішкою, інколи через силу, бо можу бути втомлена, невиспана, засмучена. Як кожна жива істота на планеті, я маю вдалі і невдалі дні. Але ця посмішка зранку (вона не буквальна, вона в голові) – це шалена сила для заряду думок позитивом. Коли я посміхаюсь, то дощ і вітер 40 м/с за вікном не дають мені розкиснути, коли я посміхаюсь, то можу по 300 разів за день прибирати іграшки за малою, займатись усіма хатніми справами, які вже могли б і набриднути, але ж не набридають, бо я посміхаюсь;) раніше я ненавиділа хатню роботу, а зараз готова годинами складати і мити, бо перетворила для себе це в гру (якось порозповідаю). Ця посмішка – це внутрішня настанова на щастя. З нею вистачає 5 годин сну на добу, з нею я хочу бути ввічливою, з нею я хочу дарувати кожному зустрічному хоч трошечки тепла, з нею очікування стає дуже приємним і теплим. З нею я можу бути всюди і всевстигаючою, без неї ж втомлюватись від легкої справи.
Я дуже хочу, щоб мої близькі люди, та й взагалі люди, зрозуміли, що ніхто не додасть яскравих фарб у життя, якщо самим до цього не бути готовим і не старатись. Бо світ немає кольору, він нейтральний, і лише наше його бачення може зробити з нього веселку чи безпробудну темінь!
Юля Лотоцька
