Вже другий тиждень поспіль бачу в стрічці та ЗМІ обговорення $6 млн-ного кейсу керівника хмельницької МСЕК.
На жаль, серед майже одностайних думок щодо того, як потрібно викорінювати корупціонерів та куди мають йти вилучені в них кошти – немає навіть натяку на питання: А НАЩО ТА МСЕК ВЗАГАЛІ?
90% всіх публічних установ в Україні непотрібні за визначенням! Всі їхні функції багатократно дублюються і цікаві лише самим бюрократам, а не громадянам.
Жодна адмінреформа нездатна виправити цю ситуацію, бо адмінреформа – це про покращення сервісу, а не про його доцільність!
Тож боротьба із корупцією має починатися із визначення доцільності існування того чи іншого публічного органу та його функціонала з позиції: чи втратить щось громадянин, якщо припинити діяльність цього інституту чи ні?
Наступне питання: чи можна автоматизувати надання публічної послуги, видаливши з ланцюга її надання посередника у вигляді чиновника?
Ось саме це потрібно було зробити до того, як створювати антикорупційні органи та впроваджувати цифровізацію надання публічних послуг.
