До Міжнародного дня захисту дітей у Тернополі відбулось справжнє «Свято дитинства», організоване телекопанією «TV-4», Тернопільським міським центром фізичного здоров’я населення та Тернопільським обласним центром фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», Тернопільським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, а також Тернопільським обласним осередком Федерації велоспорту  України.

Цього дня у місцевому парку ім.Т.Г.Шевченка  було гамірно та весело, а чудовий настрій дітям та їх батькам створювали виступи дитячих мистецьких колективів, які подарували глядачам своє мистецтво та любов.       

Біля чудового фонтану на головній алеї парку відбувались різноманітні мистецькі конкурси, інформація про вибір майбутньої професії від центру зайнятості, флешмоб про права дитини, боді-арт  для дітей, різноманітні конкурси та вікторини, та виставка художніх виробів.

Окрім цього, окрасою свята стали велоперегони, в яких взяли участь діти та дорослі різного віку – любителі велосипедного спорту, які стартували від Надставної церкви, а фінішували на центральній алеї парку. Переможці та призери у різних номінаціях отримали нагороди від організаторів  та спонсорів свята. Цікаво, що наймолодшому учаснику велоперегонів Григорію  ще не сповнилось і трьох рочків, але він на своєму дитячому велосипеді подолав усю дистанцію та перетнув лінію фінішу.

Запрошення на участь у змаганнях «Мама, тато, я – спортивна сім’я»  викликало справжній ажіотаж у відвідувачів парку.  Багато сімей виявили бажання взяти участь у різноманітних естафета – це біг змійкою, естафета на спритність та рівновагу,  садіння та збір картоплі. У змаганнях брали участь або мама і дитина, або тато і дитина від 6 до 10 років. Команди було поділено на дві підгрупи. А мами, які прийшли до парку на підборах, так переживали за своїх дітей, що бігали босоніж  у всіх естафетах.

У першій  підгрупі  переможцями стали:

1 місце  виборола  сім’я Мицьо,

2 місце – у сім’ї Матвійчук,

3 місце завоювала сім’я Турчин.

У другій підгрупі перемогла сім’я Сова, друге місце завоювала сім’я Татарин, третє місце посіла сім’я Солоненко.

Переможці та призери отримали подарунки від організаторів та спонсорів ПП «Колумбус», туристичної агенції «Coral travel» та мережа спортивних магазинів «Спортландія». Завершились змаганням спільним фото на згадку про участь у змаганнях.

По­важ­ний юві­лей чет­вер­та тер­но­піль­ська шко­ла від­зна­чи­ла уро­чис­тос­тя­ми в обл­драм­те­ат­рі 1 квіт­ня. Не­од­ноз­нач­на да­та, як і ба­га­то чо­го в іс­то­рії цьо­го нав­чаль­но­го зак­ла­ду, а особ­ли­во — у сприй­нят­ті ба­га­тьох мо­мен­тів з пог­ля­ду сьо­го­ден­ня. Про­те як­раз у цій не­од­ноз­нач­нос­ті, а го­лов­не — в її ус­ві­дом­лен­ні й у пра­виль­но­му зас­то­су­ван­ні у роз­вит­ку і пос­ту­пі кри­єть­ся без­цін­ний дос­від для ук­ра­їнсь­ко­го сус­піль­ства. Ад­же са­ме тут, у зви­чай­но­му нав­чаль­но­му зак­ла­ді об­лас­но­го цен­тру в За­хід­ній Ук­ра­ї­ні, щод­ня не ли­ше сло­вом, а на ді­лі вті­лю­ють та­ке ак­ту­аль­не ни­ні гас­ло: «Ук­ра­ї­на — єди­на!» А ще — не со­ром­лять­ся жод­ної сто­рін­ки ба­га­тої сім­де­ся­ти­річ­ної іс­то­рії рід­ної шко­ли.

Фо­йє те­ат­ру то­го свят­ко­во­го дня пе­рет­во­ри­ло­ся на шкіль­ний клас, а в за­лі зак­ла­ду з ака­де­міч­ним ста­ту­сом зіб­ра­ли­ся не ви­со­кі й по­важ­ні гос­ті, а дру­зі, ве­ли­ка шкіль­на ро­ди­на — не­за­леж­но від ві­ку, мо­ви спіл­ку­ван­ня, міс­ця на­род­жен­ня і кра­ї­ни про­жи­ван­ня. І в цьо­му — суть Тер­но­піль­ської за­галь­но­ос­ві­тньої шко­ли №4 I—III сту­пе­нів. Бо як і де­ся­ти­літ­тя то­му і впро­довж усьо­го ча­су її іс­ну­ван­ня, ни­ні шкіль­ний ко­лек­тив ра­до прий­має і ко­рін­них тер­но­по­лян, і ді­тей іно­зем­ців, кот­рі во­лею жит­тє­вих об­ста­вин опи­ни­ли­ся в Тер­но­по­лі, й ось уже два ро­ки — тих, хто знай­шов на на­шій бла­го­дат­ній зем­лі при­хис­ток і мир: ви­му­ше­них пе­ре­се­лен­ців з оку­по­ва­них Ро­сі­єю Кри­му й Дон­ба­су. І ко­жен з них по­чу­ва­єть­ся, як удо­ма.

Це не прос­то сло­ва — ка­жу про те, що від­чу­ла, ко­ли без зап­ро­шен­ня прий­шла на уро­чи­ни. Роз­губ­ле­ність зник­ла в мить: для гос­по­да­рів чу­жих не бу­ло, усіх і кож­но­го тут зус­трі­ча­ли без по­каз­но­го крас­но­мовс­тва, але якось по-ро­дин­но­му щи­ро. Ви­хоп­лю­ва­ла в за­лі зна­йо­мі об­лич­чя — се­ред ви­пус­кни­ків шко­ли-юві­ляр­ки ба­га­то ві­до­мих пос­та­тей. Ри­зи­кую, назвавши з чи­ма­ло­го пе­ре­лі­ку ли­ше кіль­ка імен, та все ж ска­жу, що в ньо­му ком­по­зи­тор, ла­у­ре­ат Шев­чен­ківсь­кої пре­мії Ігор Пок­лад, зав­ка­фед­рою фар­ма­ко­ло­гії Тер­но­піль­сько­го медуні­вер­си­те­ту Ка­те­ри­на По­со­хо­ва, ди­тя­ча пись­мен­ни­ця Ві­ра Па­ро­но­ва, анес­те­зі­о­лог Ми­ко­ла Ко­чан, де­пу­тат Тер­но­пільсь­кої
місь­кра­ди Сер­гій При­ходь­ко, дип­ло­мат Ан­дрій Гу­товсь­кий, зас­туп­ник мі­ніс­тра ін­фрас­трук­ту­ри Олек­сандр Ка­ва, війсь­ко­вий ка­пе­лан, про­то­і­є­рей УПЦ Ки­ївсь­ко­го пат­рі­ар­ха­ту В’ячес­лав Кі­зі­лов.

Уні­каль­ність цьо­го нав­чаль­но зак­ла­ду по­міт­на в ба­га­тьох мо­мен­тах, від­да­ле­них у ча­сі, але близь­ких за сут­тю. Ство­ре­на від­ра­зу піс­ля вій­ни, шко­ла зіб­ра­ла у сво­їх сті­нах перш за все ді­тей тих, для ко­го зруй­но­ва­ний Тер­но­піль став міс­цем тру­до­вих под­ви­гів. З 1 ве­рес­ня 1986-го чет­вер­та то­ді де­ся­ти­річ­ка іме­ні ге­роя Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу Іва­на Бу­гай­чен­ка з ви­нят­ко­во ро­сійсь­кою мо­вою нав­чан­ня пе­рей­шла у при­мі­щен­ня ко­ли­шньої дру­гої поль­ської гім­на­зії іме­ні Юлі­у­ша Сло­ваць­ко­го. Ли­ше 1992-го тут бу­ло від­кри­то пер­ший клас з ук­ра­їнсь­кою мо­вою нав­чан­ня. Ни­ні уч­ні шко­ли-юві­ляр­ки, крім ук­ра­їнсь­кої та ро­сійсь­кої, опа­но­ву­ють ан­глійсь­ку, ні­мець­ку і поль­ську.

Не­од­ноз­нач­ною бу­ла на­віть те­ма свят­ко­во­го сце­ніч­но­го дійс­тва: по­літ лай­не­ра три­ва­ліс­тю сім де­ся­ти­літь. Сим­во­ліч­но, що він та­ки ус­піш­ний, а йо­го ко­лиш­ні й те­пе­ріш­ні па­са­жи­ри по­чу­ва­ють­ся у без­пе­ці. Пе­ре­ко­на­на, що так бу­де й на­да­лі.