21.07.2026
19:56:16
21 липня виповнюється 85 років від дня смерті Богдана Лепкого — одного з найвизначніших представників українського національного відродження, письменника, літературознавця, перекладача, художника, публіциста та професора Ягеллонського університету.
Богдан Лепкий помер 21 липня 1941 року у Кракові на 69-му році життя. Він залишив після себе значну літературну й наукову спадщину, а його творчість стала важливою частиною української культури.
Похорон Богдана Лепкого відбувся 24 липня 1941 року на Раковицькому цвинтарі. Провести письменника в останню дорогу прийшли тисячі українців, які на той час жили у Кракові.
Для організації похорону створили спеціальний громадський комітет, який очолив професор Ягеллонського університету Іван Зілинський. До нього увійшли представники Наукового товариства імені Шевченка, українських громадських організацій, журналістського середовища та української інтелігенції.
Похоронне богослужіння очолив перемишльський єпископ-помічник Григорій Лакота у співслужінні українського духовенства. Над могилою з прощальними словами виступили представники Церкви, НТШ, українських журналістів, студентства, «Просвіти» та «Рідної школи».
Після промов над Раковицьким цвинтарем зазвучала пісня на слова померлого поета — «Журавлі», відома також за першими словами «Видиш, брате мій» або «Чуєш, брате мій».
Останки Богдана Лепкого поховали у родинній гробниці його польського приятеля, судового радника Ігнатія Шайдзіцького. Планувалося, що після завершення війни домовину перенесуть до окремого родинного гробівця, однак цього не сталося.
На надгробку викарбувано лаконічний напис українською мовою: «Богдан Лепкий поет». У 1972 році на могилі встановили мідний барельєф із портретом письменника, автором якого був український скульптор Григор Пецух.
На початку липня 2026 року стало відомо про пошкодження могили Богдана Лепкого на Раковицькому цвинтарі. Невідомі викрали з надгробка металевий барельєф, який перебував там понад пів століття.
Міністерство закордонних справ України заявило, що розглядає інцидент як можливу свідому провокацію. Водночас польська поліція повідомляла і про інші випадки викрадення металевих елементів із поховань на цьому кладовищі.
Пошкодження могили викликало обурення серед української громади та вкотре привернуло увагу до необхідності збереження українських місць пам’яті за кордоном.
Одним із найвідоміших творів Богдана Лепкого залишається поезія «Журавлі». Музику до неї написав його брат Левко Лепкий.
Пісня, відома під назвами «Чуєш, брате мій» та «Видиш, брате мій», стала символом туги за рідною землею, вимушеної еміграції та важкої долі українців, розкиданих світом. Її називають духовним гімном української діаспори.
Чуєш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій…
Символічно, що саме ця пісня прозвучала над могилою письменника, який і сам завершив земний шлях далеко від рідної України.
Від імені студентів Ягеллонського університету слово над могилою виголосив Юліян Геник-Березовський. Він згадував Богдана Лепкого не лише як видатного письменника та науковця, а передусім як добру, щиру й турботливу людину.
Для української молоді у Кракові оселя професора була місцем зустрічей, навчання та духовної підтримки. Він допомагав студентам відкривати українську культуру, заохочував їх писати, малювати, досліджувати рідну мову та пам’ятати про своє походження.
У прощальному слові Богдана Лепкого назвали великим Учителем і Господарем, який передав наступним поколінням свої книги, думки та любов до України.
Богдан Лепкий помер на чужині, але його творчість залишилася невіддільною від України. Його поезія, історична проза, переклади, наукові праці та громадська діяльність продовжують формувати українську культурну пам’ять.
Через 85 років після смерті письменника його «Журавлі» знову звучать особливо болісно. Мільйони українців через російську війну були змушені залишити свої домівки, а слова про безконечний шлях і смерть на чужині набули нового трагічного змісту.
Та, як говорили учні Богдана Лепкого біля його могили, книги залишаються навіки. А разом із ними живе пам’ять про поета, який усе своє життя служив українському слову й вірив у майбутнє соборної України.
За матеріалами зі сторінки “Громадська організація “Збереження культурної спадщини”.
Фото зі сторінки “Громадська організація “Збереження культурної спадщини”.
15:00, 20 Липня, 2026
09:43, 16 Липня, 2026
16:44, 14 Липня, 2026
