Сторінками історії: помер один із власників Тернополя Станіслав Потоцький, народився психолог Олександр Кульчицький, «Клима Савура» нагороджено Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу.
Перегляньте також:
- Друге місце в Україні: ТНПУ лідирує за працевлаштуванням
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
8 лютого 1691 року – власник Тернополя Людвік-Генрик-Якуб Собєський одружився з Ядвігою-Ельжбетою-Амалією фон Фальц-Нойбурґ, з якою мав шестеро дітей. Після його смерті єдиною спадкоємницею його великого багатства (11 міст, включаючи Тернопіль, і 140 сіл) стала дочка Марія-Кароліна-Катажина.
8 лютого 1760 року – помер один із власників Тернополя, сенатор, староста галицький і староста коломийський, стражник великий литовський, воєвода київський, воєвода познанський і воєвода смоленський Станіслав Потоцький. Похований у Бродах на Львівщині. З його смертю ненадовго власницею міста стала Ганна Замойська.
8 лютого 1866 року – у Скалаті Підволочиського району народився правник, громадсько-політичний і культурно-освітній діяч, голова товариства «Просвіта» у 1910-1922 рр., делегат УНРади ЗУНР Іван Васильович Кивелюк. Помер 1 березня 1922 р. у м. Львові.
8 лютого 1895 року – в Скалаті народився український філософ, психолог, соціолог, організатор вищої школи й науки, педагог, публіцист, громадський та культурно-освітній діяч української діаспори Олександр Кульчицький. Після Першої світової війни студіював філософію, психологію та романістику у Сорбонському університеті (Париж). У Львові захистив докторську дисертацію. В еміграції працював у Мюнхенському інституті психології та психотерапії, а з 1945 р. його наукова, педагогічна, культурно-освітня діяльність пов’язана з Українським Вільним Університетом. Олександр Кульчицький – автор концепції формування української психіки. Перу вченого належать майже 400 статей і монографій у галузі філософії, психології, антропології, характерології, етнографії, педагогіки, германістики та літературознавства, видрукуваних українською, англійською, німецькою, французькою мовами, які ще потребують ретельного наукового дослідження.
8 лютого 1945 року – засідка чоти сотні ВО-3 УПА-Захід «Бурлаки» (командир Іван Семчишин-Чорний, 20 воїнів) на шосе Теребовля-Буданів Тернопільської області знищила 18 військовослужбовців. Цього ж дня стався напад УПА-Захід на райцентр Буданів Тернопільської області.
8 лютого 1945 року – у с.Яблунів повстанці (бл. 50 осіб) напали на сільраду, в якій НКВД проводило роботу з перепису населення. Захоплено уповноваженого райвідділу НКВД Ушакова.
8 лютого 1946 року – Українська Головна Визвольна Рада посмертно надала військове звання “полковник УПА” і нагородила Золотим хрестом бойової заслуги 1-го класу уродженцю Збаража, організатору і першому командиру УПА на Волині, командиру УПА-Північ Дмитру Клячківському («Клим Савур»).
8 лютого 1951 року – у Вінниці схоплений надрайоновий провідник Вінницької округи ОУН, уродженець с.Петриків Тернопільської області Йосип Демчик «Луговий». При обшуку у нього знайшли пістолет ТТ із двома запасними обоймами, гранату та згорток з отрутою. З 8 лютого 1951 року до 18 червня 1952 року Йосип Демчук пережив близько ста допитів. Загинув 22 жовтня 1952 року в катівнях НКВД. У незалежній Україні не реабілітований.
8 лютого 1958 року – помер український історик, бібліограф, архівіст, педагог, доктор філософії, уродженець Тернополя Богдан Барвінський. Досліджував історію шляхти, освіти та церкви в Україні. Зібрав матеріали до генеалогії роду Барвінських. Готував до видання збірку документів «До історії греко-католицького сільського духовенства і сільських парафій в Галичині XVI–XVIII ст.». Автор значної кількості наукових праць, статей та рецензій українською, німецькою та польською мовами.
8 лютого 1990 року – у західній частині Кременецького кряжу на території Тернопільської області створений державний заповідник. У 2000 році Указом Президента України його територію було розширено. Вона складалася з двох частин, а саме: «Медобори» (9521,0 га, Гусятинський і Підволочиський райони) і «Кременецькі гори» (1000,0 га, Кременецький р-н). Крім головного пасма до складу «Медоборів» увійшли урочища «Шум», «Козина», «Кокошинський ліс», а також дещо відокремлені вапнякові останцеві горби із степовою рослинністю.
