Історія поліцейського з Тернопільщини, який вистояв у Торецьку

На Донеччині, у зруйнованому Торецьку, п’ятеро поліцейських майже два місяці тримали оборону в бетонному підвалі. Серед них — Сергій Танасійчук, боєць стрілецького батальйону з Тернопільщини. Без світла, свіжого повітря, під постійними обстрілами, із тілом загиблого побратима поруч — вони вистояли.

Сергій Танасійчук розпочав службу у 2003 році. Працював у підрозділах контролю за обігом зброї в Борщові та Чорткові. Згодом добровільно вступив до стрілецького батальйону поліції особливого призначення.

«Я розумів, на що йду, адже це мій обов’язок перед державою», — пояснює боєць.

У березні 2025-го його підрозділ відправили на Донеччину. Перша позиція — укриття у Торецьку, яке отримало умовну назву «Вегас».

Укриттям став крихітний підвал розміром два на три метри. У таких умовах п’ятеро бійців облаштували позицію та почали укріплення. Але вже за кілька днів дрони противника виявили місце розташування. Розпочались бої та масовані обстріли.

Після чергового авіаудару обидва виходи з підвалу були зруйновані. Поліцейські залишились у повній блокаді. Один із бійців загинув, але через щільний вогонь евакуювати тіло не вдалося — воно залишалось у підземеллі з побратимами 28 днів.

Окупанти застосовували FPV-дрони, гази та запалювальні речовини. Дороги прострілювались, підходи були заміновані, а в небі постійно висіли ворожі стріми. Евакуацію доводилося відкладати знову і знову.

Їжі майже не було. Дрони намагалися скидати харчі та воду, але більшість вантажів знищували в повітрі. Рухатись у підвалі було важко, кисню бракувало. Організми слабшали. Але не зламалась віра.

Коли вогнева активність ворога знизилась, було ухвалено рішення про евакуацію. Уночі, на 56-й день, бійці вийшли з укриття. Через довге перебування без руху йти було важко — ноги підкошувались після кожного кроку.

«Ми не бачили трави майже два місяці. Навколо все було зелено, але в руїнах», — згадує Сергій.

Пробиралися під териконами, уникаючи мін і засідок. Один із українських дронів виявив групу і допоміг їм дістатися до підрозділу «Хижак», де бійцям надали допомогу.

Вийшовши з підземелля, Сергій і його побратими ще 20 днів тримали оборону на околицях Торецька разом із патрульними зведеної стрілецької бригади. Але не всі повернулись. Під час виходу з позицій зник зв’язок із командиром їхнього взводу.

«Наш командир був дуже досвідчений. Коли ми виходили – він, на жаль, отримав поранення, прикрив всіх нас і наш відхід. Саме завдяки йому ми живі», — каже Сергій.

Сьогодні Сергій Танасійчук продовжує службу — тепер як інспектор сектору контролю за обігом зброї Чортківського районного управління поліції. За стійкість і мужність він був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест».

«Герої — це ті, хто не повернувся. Я лише зробив, що мав. І якби довелося — повернувся б знову. Бо війна триває. А країна в нас — одна».