40 років тому в Тернополі урочисто відкрили перше в Україні Співоче поле

«Тисячний голос зведених хорів та вся понад 50–тисячна глядацька аудиторія (стоячи!) зі сльозами на очах в єдиному пориві підтримали: «А ми тую червону калину піднімемо, А ми нашу славну Україну, Гей, гей, розвеселимо!!!»  Стояв на сцені, співав, і не стримував сліз Назарій Яремчук… Шкода, що відкриття Співочого поля транслювалося в прямому ефірі, і не було бодай одного, хто би умудрився зберегти ці золоті кадри…»

Три останні червневі дні 1986 року в Тернополі вирувало незвичне, неординарне, дзвінке, різнобарвне багатоголосся. З усієї України зібрались сюди, на перше Республіканське свято народної творчості професійні і самодіяльні колективи — уславлені митці й аматори, котрі ще тільки мріють про високі сцени. Три дні до пізньої ночі тут раювала пісня — своя, народна, виплекана болями й радостями багатьох віків: у Тернополі відкривали перше в Україні Співоче поле! Саме Чорнобиль не дав релізувати цю ідею у Києві, а завдячуючи авторитетові Анатолія Корнієнка, який керував на той час Тернопіллям, який зумів переконати компартійну верхівку, що це найкраще зробити подалі він нашумілого радіоактивного регіону.

«Пригадую відкриття першого Співочого поля в Тернополі. На урочистості запросили майстрів мистецтв: Дмитра Гнатюка, Анатолія Авдієвського, Анатолія Пашкевича, Назарія Яремчука, Ігоря та Оксану Білозір. Звучали: хор Григорія Верьовки, капела «Думка», Черкаський хор, Волинський хор, вокальний квартет «Явір», ВІА «Ватра» Ігоря Білозіра і «Смерічка» Назарія Яремчука, — каже режисерка-постановниця Людмила Пацунова. — Усі твори були затверджені Міністерством культури, тож у фіналі зведений хор, яким диригував Анатолій Авдієвський, співав «Широка страна мая радная». І Борис Шарварко прекрасно розумів, що публіка цього не сприйме. Так і сталося. Коли закінчили, — жодного оплеску… Гробова тиша… Співоче поле мовчить… Тоді соліст Волинського народного хору затягнув «Ой у лузі червона калина похилилася…» До нього додалися 20 голосів з хорів Черкаського і Верьовки: «Чогось наша славна Україна зажурилася…», а далі — сто голосів. І нарешті — тисячний голос зведених хорів та вся понад 50–тисячна глядацька аудиторія (стоячи!) зі сльозами на очах в єдиному пориві підтримали: «А ми тую червону калину піднімемо, А ми нашу славну Україну, Гей, гей, розвеселимо!!!»

Стояв на сцені, співав, і не стримував сліз Назарій Яремчук… Шкода, що відкриття Співочого поля транслювалося в прямому ефірі, і не було бодай одного, хто би умудрився зберегти ці золоті кадри».