36 років тому Україна зробила один із ключових кроків до Незалежності

16 липня 1990 року Верховна Рада тоді ще Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Цей документ став одним із найважливіших кроків у новітній історії України на шляху до відновлення незалежності.

За ухвалення Декларації проголосували понад 98% депутатів тодішньої Верховної Ради. Документ визначив основи державного, політичного, економічного й правового ладу та проголосив самостійність України у внутрішніх і зовнішніх питаннях.

Документ, який відкрив шлях до Незалежності

Декларація про державний суверенітет стала символом прагнення українського народу жити у вільній і незалежній державі та самостійно визначати своє майбутнє.

У преамбулі документа було проголошено суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади в межах її території, а також незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

Від дня ухвалення Декларації від імені народу могла виступати виключно Верховна Рада України, а територія України в існуючих межах проголошувалася недоторканною.

Саме цей документ надав поштовх процесу утворення незалежної держави. Уже через рік, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Що закріпила Декларація

Декларація закріпила ключові засади майбутньої української державності. Зокрема, йшлося про власне громадянство України. У документі наголошувалося, що всі громадяни є рівними перед законом незалежно від походження, соціального чи майнового стану, національності, статі, освіти, політичних поглядів, релігійних переконань чи роду занять.

Також Декларація проголошувала економічну самостійність України. У ній ішлося про намір створити власну банківську, фінансову, митну, податкову та цінову системи, сформувати державний бюджет, а за потреби — запровадити власну грошову одиницю.

Окремо документ визнавав самостійність України у питаннях науки, освіти, культурного й духовного розвитку української нації.

Основа для правової держави

Важливе значення мала й норма про розподіл державної влади. У третьому розділі Декларації було закріплено принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Згодом цей принцип був закріплений у статті 6 Конституції України.

Таким чином Декларація стала юридичним фундаментом для формування української правової держави та розвитку її інституцій.

Документ також проголошував право України безпосередньо встановлювати відносини з іншими державами, укладати міжнародні договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими й торговельними представництвами.

У Декларації Україна також заявила про намір у майбутньому бути нейтральною державою, не брати участі у військових блоках і дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Суверенітет, який сьогодні знову доводиться захищати

Сьогодні, через 36 років після ухвалення Декларації, її значення сприймається особливо гостро. Українці знову змушені зі зброєю в руках захищати своє право на незалежність, територіальну цілісність і власний державний вибір.

У цей день Україна вшановує всіх, хто наближав Незалежність, і схиляє голови перед тими, хто загинув у боротьбі за свободу держави.

Декларація про державний суверенітет України стала не просто історичним документом. Вона заклала основу сучасної української державності, яка сьогодні продовжує утверджуватися в боротьбі, відповідальності та прагненні українців будувати сильну, правову і демократичну країну.