25 листопада 1934 року в Кисловодську у віці 68-и років помер перший Голова Центральної Ради Української Народної Республіки, визначний історик, літературознавець, публіцист і громадський діяч Михайло Сергійович Грушевський.
Перегляньте також:
- Тернопільський музей отримав експонати що нагадують про боротьбу кримськотатарського народу
- В’ячеслав Негода став на бік Тернопільського мистецького коледжу ім. Соломії Крушельницької
Народився Михайло Грушевський у місті Холм (нині Польща), дитинство провів у Ставрополі та Владикавказі (Росія), вчився в тифліській гімназії (Грузія), а вищу освіту здобув у Київському універсітеті св. Володимира, по закінченні якого посів кафедру історії Східної Європи у Львівському універсітеті. У 1897 році М.С.Грушевського обирають головою Наукового товариства ім.Шевченка, в 1899 році він виступає одним з організаторів Української національно-демократичної партії в Галичині, а в 1908 році – Товариства українських поступовців.
Після переїзду в 1914 році до Києва Грушевського заарештували і, звинувативши в “австрофільстві”, в 1915 році засудили до заслання в Симбірськ. 4 березня 1917 року, після Лютневої революції, в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. Викликаний телеграмою, 12 березня він повернувся до Києва і 14 місяців вів напружену боротьбу за найширшу політичну і національно-культурну автономію України на засадах федералізму, апогеєм якої був IV Універсал Центральної Ради від 22 січня 1918 року, котрим була проголошена повна політична незалежність України від Росії.
Після падіння Центральної Ради у квітні 1918 року Грушевський перебував деякий час у Кам’янці-Подільському, де редагував газету “Голос Поділля”, а з 1919 року по 1924-й жив у еміграції у Празі, Відні, Парижі, Женеві.
У 1923 році Грушевський був обраний дійсним членом Всеукраїнської академії наук, а в березні 1924 року разом із сім’єю приїхав до Києва, де очолював кафедру історії України, історичний відділ ВУАН, створив Археографічна комісію. За його редакцією вийшли “Український археографічний збірник”, “Пам’ятки українського письменства”, “Київ та його околиці в історії та пам’ятках”.
В 1929 році М.С.Грушевського обрали дійсним членом Академії наук СРСР, а в 1931 заарештували за звинуваченням у керівництві “Українським національним центром” та в антирадянській діяльності. На допитах у Харкові він визнав висунуті звинувачення, проте в Москві відмовився від своїх свідчень. Однак після звільнення отримав заборону жити в Україні.
Похований в Києві на Байковому кладовищі. По смерті Грушевського зазнали репресії його дочка Катерина і брат Олександр, в Україні терміново створюється міф про Грушевського як заклятого ворога українського народу, а його наукова спадщина, до якої входять такі твори як “Історія України-Руси” у 10 томах і 13 книгах (1898—1936), “Нарис історії українського народу” (1904), “Ілюстрована історія України” (1911), п’ятитомна “Історія української літератури” (1923—1927) на довгі роки було передано до спецхранів.
25 листопада 1838 року народився Іван Нечуй-Левицький (Іван Семенович Левицький), український письменник (Микола Джеря, Кайдашева сім’я, Дві московки, Над Чорним морем, Маруся Богуславка), етнограф і фольклорист.
25 листопада 1917 року народився Михайло Григорович Івасюк, український письменник, літературознавець.
