Два роки з половиною – немов ціле життя
Два роки з половиною тому. Лютневий темний ранок.
Перегляньте також:
- Тернопільщина втратила захисника Назарія Недобійчука
- МНС росії видало трешові поради, як рятуватися від українських БПЛА: спати по черзі, спостерігати за тваринами
Кривавий і страшний світанок.
Стрільба. Вогонь. На танках з літерою “Z” бидлота.
“Брати” вже не брати, а – підлі вороги, сволота.
У багажі – мундири “под Суворова”: “Три дня – и Киев наш!”.
А там – “Парад!”, “Победа!”, “Русский наш кураж!”
Та з “куражом” проблема: наші NLAW і “Джевеліни” – проти,
Для них оті з “Z” на борту – улюблена робота,
Та є “віддушина” в пришельців: в Бучі – вбивства, гвалтування,
“На родину” трофеїв відсилання
Ну, а для нас – час для позбавлення від ще недавніх мрій, прожектів та ілюзій:
“Усі – за нас! Весь світ – це наші друзі!”
“Усі за нас?” – Не так : усі передусім за себе,
А ми для них союзники, партнери – за потреби,
Сприяння світу – добре, але весь вогонь – на нас,
По всій країні траур, поховання, сльози – тяжкий час,
Але і орків менше стало – вже десь більше ніж на пів мільйона
Не своїм ходом “марш-бросок домой – до Волгодона”,
Але на місці ступору і хаосу – рішучість, злість і ненависть свята,
Але ми – тут, і з нами нині наші всі свята,
Але – є Україна, враже, і наперекір тобі,
Твоїй безумній ваньки грозного, петра і путіна москві,
“Три дня – и Киев наш”? На це вам, зайди із сумлінням й мозком мула,
Наша народна українська колоритна дуля.
————————————
Два роки з половиною тому. Лютневий темний ранок.
Кривавий і страшний світанок.
Вже осінь близько. І нема вже багатьох з живих тоді,
Нема кінця, здається, тій страшній біді,
Та є надія, є батьків й дідів могили,
І не такі ми з вами вже безсилі,
Щоб хтось чужий – та й по Хрещатику в своїх мундирах і при орденах,
Ні – там коріння наше, віра й предків наших прах.
Вже осінь близько. Скоро і птахам у вирій,
І мрії – може, і наївні, але щирі,
Про весну, прапор гордий жовто-синій,
А ще про те, яке чарівне слово – “Україна”…
Ігор Дуда
