Лінивий не говорив про глухий кут, куди нас припровадила зграйка зацікавлених
- Опубліковано: Остап Дроздов
- —
- 2 Грудня, 2025 о 13:50
Не бачу сенсу препарувати розлогу статтю Залужного, бо в ній звучать очевидні-преочевидні висновки, які для розумних людей уже давно не є відкриттям. Лінивий не говорив про глухий кут, куди нас припровадила зграйка зацікавлених.
Цією статтею Залужний заявляє про себе як про українського Маннергейма.
Перегляньте також:
- Війна – це референдум незалежності кожного з нас
- 71% росіян відчувають тривогу через паливну кризу та не довіряють владі
Розуміючи неспівмірність сил, Суомі свідомо пішла на втрату 11% території, цілої Карелії включно з другим за величиною містом Віїпурі, який став Виборгом. 400 тисяч фінів виїхало з окупованих територій. Нація й держава зате були збережені за логікою: краще втратити менше, але зберегти більше й мати перспективу розвитку, а не масово гинути і все одно програти.
Що Залужний думає про пат, співавтором якого він є, можна прочитати в його статті. Та замість довгого аналізу – ось текст звернення до нації маршала Фінляндії, барона Маннергейма в день укладення важкого договору Суомі зі сталінським СРСР за результатами Зимової Війни:
«Наша доля важка, і нам доводиться залишати чужій расі, з інакшим світоглядом та інакшими моральними цінностями, землю, коло якої ми працювали з потом і мозолями впродовж століть. Проте ми мусимо твердою рукою братися до будівництва, щоб на теренах, які в нас лишилися, поставити домівку для тих, хто став безпритульним, і дати всім кращі можливості для заробітку. І ми маємо, як і раніше, бути готовими боронити нашу меншу Вітчизну з такими самими рішучістю й міццю, з якими боронили неподілену Вітчизну. Ми з гордістю усвідомлюємо, що в нас є історична місія, яку й далі виконуємо: захист західної цивілізації, який століттями був часткою нашого спадку».
Цікаво, чи щось схоже наш генерал скаже в очі цареві та верениці ходаків, які від учора потягнулися до генерала на розмову. Якщо погодиться йти замість Єрмака – гріш ціна. Одна свора.
Остап Дроздов
Коментарі
