21 вересня 1993 року Назарій Яремчук співав у Тернополі востаннє…

Назарій Яремчук: „Я виступав на усіх ваших сценах: у філармонії, „Березолі” (колишній „Актябрь” — дивовижно, у Тернополі російська назва!? Коли навіть у Києві — „Жовтневий Палац!»), „Текстильнику”, у палаці культури „Ватра”. Контакт з тернопільським глядачем — основа. Без цього неможливо. Як це може бути — вийти на сцену і настроїти проти себе глядачів, слухачів, які прийшли до тебе з відкритою душею? Треба навпаки: до них — ще з відкритішою душею. І все, що є, — якщо воно є, — повинно бути віддано без остатку”.

21 вересня 1993 рік. Співоче поле. День міста (на початку 1990-х його відзначали не 28 серпня, а 21 вересня). Міський голова Тернополя — В’ячеслав Негода.

Прохолодний напівтуманний осінній вечір. Назарій Яремчук мав завершувати святкове дійство (до нас він приїхав зі святкування у Славуті, що на Хмельниччині). Уже виступили „Соколи” Михайла Мацялка з Іваном Мацялком, який саме відзначав свої 39 уродини. Співали Інеса Братущик та Орест Хома, коли автом під’їхали Назарій Яремчук з Павлом Дворським. Першим вийшов Павло. Концерт затягувався. Глядачі на Співочому полі не розходилися. Чекали свого улюбленця. Назарчик вийшов на сцену близько опівночі. У темному костюмі і білосніжній сорочці. Вродливий, щасливий, незабутній… Хто б міг подумати тоді, що співає у Тернополі востаннє…

Незрадливе почуття батьківщини у Назарія інколи навіть викликало подив у людей. Скільки разів його кликали до Києва, обіцяли шикарні умови, квартиру, престижне авто, „золоті гори”… Але на жодні вмовляння він не піддавався.

“А хто ж тоді залишиться у Львові, Луцьку, Тернополі, якщо Київ забере до себе Ігоря Білозіра, тріо Мареничів і Анатолія Горчинського?” — казав він. І жартома додавав: „Якщо б Карпати пересунули ближче до Дніпра, я б уже давно жив на Хрещатику!”

Нині важко сказати, хто любив більше Назарія — Буковина чи Тернопілля. Якби там не було, істина одна: Назарій завжди любив Тернопіль незрадливою любов’ю, а Тернопіль — його. Співака вабило наше озеро (тоді ніхто не говорив „став”), він любив гуляти набережною, заходити у церкви, шанував наше перше в Україні Співоче поле. Він гордився, що одне з найбільших і найпотужніших тернопільських підприємств очолював Роман Яремчук, фахівець-виробничник з таким же прізвищем, як і в нього.

А ще… він тут мав вишукану незрадливу публіку. Золоте правило: талановитий співак має такого ж талановитого глядача.

Михайло Маслій

На фото: Назарій Яремчук на набережній Тернопільського озера. Червень 1990 року. Знимкував Степан Червінський.