Головний сержант роти гірсько-штурмового батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, Андрій з позивним “Ганс”, родом із Мукачева, вже два десятиліття стоїть на варті безпеки України. Вірний своїй бригаді, він пройшов крізь випробування, які стали частиною новітньої історії нашої держави.
– Наша військова частина зазнала багатьох змін, очевидцем яких мені довелося бути, однак найважливіший період, без сумніву, почався в 2014 році, з російською агресією проти України, – вважає Ганс. – Моє перше бойове хрещення відбулося в червні 2014-го біля м.Щастя на Луганщині. Ми прикривали нашу артилерію вогнем із БМП – тримали ворога на віддалі. Потім було дуже багато інших бойових позицій і зіткнень із ворогом по всій області. До речі, в той час у моїй роті служив Роланд Попович – 20 річний солдат із Берегова, котрого я добре знав. Роланд загинув у середині червня 2014-го на блокпосту біля Станиці Луганської, він став першим полеглим у російсько-українській війні воїном із Закарпаття. Чудовий був хлопець, дуже розумний, відповідальний…
Початок 2015 року ознаменувався для Ганса участю в запеклих боях за Дебальцеве. Він разом із підрозділом не лише тримав оборону, а й допомагав евакуювати поранених побратимів, вивозив техніку та боєприпаси. Відтоді його життя нерозривно пов’язане з фронтом. Із початку повномасштабного вторгнення Росії він залишається на бойових позиціях, виконуючи свій обов’язок у найгарячіших точках.
Перегляньте також:
- 54 кілограми на плечах, дрон над головою і орден на грудях: фронтовий шлях тернополянина
- Смерть була зовсім поруч: історія незламного героя із позивним «Косий»
– Мені доводиться періодично заходити на бойові позиції, тримати оборону, працювати по ворогу. На Запорізькому напрямку я накривав вогнем із НСВТ (12,7 мм крупнокаліберний танковий кулемет радянського зразка), який ми встановили на піхотний станок, російські вогневі точки на відстані до трьох кілометрів. Дуже добре знаю й інші кулемети – ДШК, НСВ, Корд, Браунінг… Ця зброя різниться між собою, кожен кулемет має як свої плюси, так і мінуси. Але головне, щоб він ефективно знищував ворога.
Як головний сержант роти, Андрій виконує широкий спектр завдань – від забезпечення зброєю й боєприпасами до організації побуту бійців і підтримання дисципліни.
– Сержантський склад називають кістяком армії, і я згоден із цим твердженням. Бо в командира фізично немає можливості контролювати абсолютно всі процеси в своїй роті. Звідси важливий висновок – між офіцерами й сержантами має бути повне взаєморозуміння, тоді в підрозділі все буде добре.
Ганс – уособлення досвіду, професіоналізму та відданості своїй справі. Його історія – це не лише особистий подвиг, а й приклад для майбутніх поколінь захисників України.
Командиру взводу 211-ї бригади з Тернопільщини повідомили про підозру у знущанні над підлеглими
