Перед матчем з ісландцями фахівці прогнозували важкий його перебіг для наших футболістів, однак всі без винятку (Й.Сабо, М.Маркевич, Є.Левченко, В.Ващук, А.Мілевський та ін.) пророкували перемогу збірної України з невеликою перевагою: 1:0, 2:1. максимум – 2:0.
Схожим чином оцінювали наступний поєдинок і букмекерські контори. На перемогу “синьо-жовтих” в основний час можна було поставити з коефіцієнтом 1.68. На прохід українців на Євро котирування становили 1.30. Водночас успіх Ісландії в перші 90 хвилин котирувався в 5.50, а прохід – 3.60.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Шкода, що ісландські футболісти не знають української мови – дивись, якби прочитали ці “прикидки”, то, може, не дуже впиралися б і діяли за принципом “Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно”. Але ж вони, кляті, вирішили таки впиратися. Більше того – зробили все для того, щоб звільнити адміністраторів збірної України від турбот влаштування команди в червні у німецьких готелях та інших супутніх клопотів. І те, що тепер цих клопотів позбавлені самі представники країни гейзерів – не так їхня вина, як свідчення вищого рівня їхніх суперників. Воно, зрештою, й не дивно: за складом збірна України в п’ять разів дорожча за вікінгів – незайве буде пам’ятати, навіть беручи до уваги поширене твердження, що “гроші не грають у футбол”.
Фото з мережі Інтернет
Практично всі, хто вів мову про попередню гру з боснійцями, відзначали, що збірній Україні в ньому пощастило, і що вона “прокинулася” лише в останні 10 хв. матчу, коли вже відчутно запахло поразкою. Матч у Вроцлаві став майже протилежністю попередньому: наші мали перевагу впродовж усього ігрового часу; в другому таймі вона виглядала вже деколи просто непристойною для поєдинків такого рівня, але схилити шальки терезів на свій бік вдалося, як і в матчі з боснійцями, під завісу гри. І еволюція рахунку була точнісінько такою, як у матчі 5-денної давнини.
Гру наші розпочали значно жвавіше, ніж 5 днів тому в боснійській Зениці. Вже на самому початку Мудрик різко прорвався флангом і прострілив у центр, але Яремчук надто довго розвертався і обробляв м’яч, і ісландці ліквідували потенційну загрозу
На 14 хв. у зручній позиції опинився Миколенко, але пробив невдало. Здавалося, наші міцно “осідлали” гру і результативний удар – лише питання часу. Аж тут раптом – наче грім серед ясного неба. На
30 хв. Гудмундссон крутився, крутився з м’ячем, посадив на “п’яту точку” Маліновського, скористався тим, що Бражко швидше імітував боротьбу проти нього – і невідпорно пробив . Жестикуляція Луніна після цього свідчила, що він не в захопленні від того, як наші польові гравці діяли в цьому епізоді. Все вийшло “до тупості” просто: атака по центру – і гол. Не зовсім логічний, такий, що не диктувався попереднім ходом гри, але – невблаганно зафіксований на табло. Відразу ж, як це буває в таких випадках, почали впадати в очі огріхи гри збірної України. Зокрема, Циганкова, за яким так побивалися всі ще в попередньому матчі й повернення якого також всі бажали, практично не було видно. Мудрик знову подеколи намагався обвести двох-трьох гравців суперника і втрачав м’яч. Судаков хоч і намагався звично тримати нитки управління грою в своїх руках, не знаходив правильного рішення у найбільш потрібний момент. Та й вираз обличчя Сергія Реброва на тренерській лаві особливого оптимізму не додавав. І бажання в наших було, і активність ніби виявляли, але моментів – по-справжньому загрозливих для воріт ісландців – у першій половині не було. Натомість дали забагато волі майстровитому гравцеві суперників – і отримали….
З початку другої половини наші почали методично тиснути на ворота ісландців. Але ходи українців не були надто несподіваними для суперників, та й браку в передачах вистачало. Дивитися, як наші “замкнули” ісландців біля їхнього карного майданчика, було приємно, але ця приємність була чимось схожою на…платонічне кохання: ніби й гріє трохи душу, але ж не рівня справжній пристрасті… Так тривало до 54 хв., коли після проведеної збірною України зустрічної атаки м’яч потрапив до Циганкова і хавбек “Жирони” з трохи потемнілою (підфарбованою?) шевелюрою зіграв у стилі Робена, Ярмоленка і тепер вже цілком авторитетного в Європі Циганкова: змістився в центр і вдарив точно в кут. Наші, бажаючи дотиснути суперників, не збиралися зменшувати оберти. На 65 хв. Зінченко вивів на хорошу позицію Яремчука, однак м’яч після удару Романа влучив у бічну сітку. Українці буквально висіли на воротах ісландців, але до певного часу це був той випадок, коли один з головних законів діалектики не бажав справджуватися, і кількість ніяк не переростала в якість. В проміжку між цією безперервною зливою атак підопічних С.Реброва встигли спромоглися огризнутися ісландці: на 77 хв. Лунін перевів м’яч на кутовий після небезпечного удару котрогось із “ссонів”.
Врешті-решт, справедливість таки торжествувала: на 84 хв. триходівка Циганков – Судаков – Мудрик завершилася, може, й не найскладнішим для воротаря, але ідеально точним ударом Михайла – 2:1. Ще один вияв справедливості полягав у тому, що останній гвіздок у труну надій вікінгів на Євро-2024 забив той, хто, напевно, найбільше в цьому матчі заслуговував це зробити. Мудрик своїми ривками, постійною націленістю на ворота, здавалося, просто затероризував захист ісландців, і впоратися з ним вікінги так і не змогли.
Зате змогла впоратися з підступами футбольної долі збірна України, яка спочатку гідно виступила у “групі смерті” (напевно, ніхто не хотів би бачити своїми суперниками італійців та англійців – чемпіонів і віце-чемпіонів Євро-2020). Потім змогла переламати хід матчу в Боснії, який складався дуже важко. І – поставила переможну крапку в польському Вроцлаві. На радість армії своїх прихильників, в тому числі й армії, що бореться нині за Україну. І – на зло і зубний скрегіт ізольованим від решти футбольного світу наче в холерному чи тифозному бараці московитів…
Ігор Дуда
