Практичний курс французької на тлі ситуації в Європі

Зовнішньополітичні ходи президента Франції Еммануеля Макрона своїми доволі несподіваними поворотами бувають вельми схожими на сюжетні перипетії французьких авантюрних романів. Одружитися на старшій за себе на 24 роки колишній улюбленій шкільній вчительці? Avec plaisir! (з радістю!). Якомога ширше відкрити двері для іммігрантів, викликавши невдоволення крайніх правих (та й немалого числа рядових французів)? Pas des probleme! (жодних проблем!)  Пересваритися з турецьким колегою Ердоганом, обмінявшись образливими публічними виступами? Facilement! (запросто!).   Виступити адвокатом Путіна і звертатися до решти світу із абсурдними закликами “не ображати росію”? Volontiers! (охоче!).

Stop (думаю, зрозуміло без перекладу). На якомусь етапі, після численних телефонних дзвінків у Москву і спроб пригальмувати агресивні позиви господаря Кремля  monsieur Macron, врешті-решт, мабуть, зрозумів, що cher ami (дорогий друг) Vladimir просто робить з нього Jean le Nigaud (Іванка-дурника) – щоправда, без планування щасливого для казкового персонажа кінця казки. В  якийсь момент гонористому французу це, мабуть, набридло (а, може, він згадав, хто фактично переміг у битві на Бородіно і хто пізніше таки взяв Москву), і він зробив новий різкий pirouette у своїй зовнішній політиці. Та, найбільш ймовірно, справжнім шоком стала для президента Франції поїздка до Бучі й можливість побачити на власні очі все, що здатна вчинити “страна Пушкина, Тургенева и Достоевского”. Побачити – і, напевно, вжахнутися.

“Ми зібралися сьогодні, щоб вшанувати пам’ять жертв жахливих злочинів, вчинених у Бучі, Ірпіні, Бородянці та багатьох інших українських територіях, що були під російською окупацією. У березні 2022 року, коли українська влада відновила контроль над цими територіями, весь світ був вражений масовими стратами цивільних, тортурами, зґвалтуваннями, викраденням та депортацією людей, які були вчинені російськими військами. Жодні вчинені росією в Україні звірства, воєнні злочини та злочини проти людяності не можуть бути забуті і усі винні у них мають бути притягнуті до відповідальності, оскільки не може бути миру без справедливості.”, – сказав він тоді.

Очевидно, після цього говорити Путіну по телефону “Bon jour!”, йому було вже не дуже легко, якщо взагалі не стало поперек горла. Натомість в Україну з Франції було поставлені десятки САУ “Caesar”, гармати TRF-1, 120-мм міномети, установки “Crotale NG” і ПЗРК “Mistral” для ППО, унітарні реактивні пускові установки LRU, ПТРК “Milan-2”, гелікоптери серії Airbus H і багато чого іншого, включно з крилатими ракетами SCALP – аналогом британської Storm Shadow, які вже встигли “навести шороху” серед російських агресорів. А зовсім нещодавно Е. Макрон оголосив про  створення коаліції для надання Україні ракет середньої і великої дальності та бомб. А на зустрічі з лідерами парламентських партій країни заявив, що не має наміру встановлювати “жодних обмежень” або “жодних червоних ліній” щодо підтримки  України боку. Французький президент пішов ще далі й на конференції європейських країн у Парижі порушив питання про  можливість відправки сухопутних військ західних країн в Україну. Інші учасники конференції були, вочевидь, застукані цією пропозицією зненацька і дружно замахали руками на знак незгоди (дипломатично-офіціозною мовою це було названо “не дійшли консенсусу з цього питання”). “Але в цьому питанні в майбутньому нічого не слід виключати. Ми зробимо все можливе, щоб Росія не змогла виграти цю війну”,- заявив без французької  politesse (ввічливості) Макрон. Чи думали ми, українці, ще рік тому, що така тема взагалі постане?

Між тим, в самій Україні не всі висловлюють захоплення цією ідеєю Макрона. Зокрема, військовий аналітик і учасник війни з росією Євген Дикий висловив думку, що краще нехай Захід і Європа зокрема дають  нам  в необхідних кількостях усю конче потрібну нам зброю. І без відмовок на кшталт “цю техніку доведеться дуже довго освоювати”. За словами Є.Дикого, немає такого зразка західного озброєння, яким наші хлопці в ЗСУ не могли б швидко навчитися ефективно користуватися. Що ж стосується відправки в Україну військ західних країн, то експерт висловив думку, що існує ризик того, що на Заході одразу ж охолонуть в питанні допомоги Україні, якщо туди підуть цинкові труни із загиблими (а вони неминуче підуть). Там, у демократичних країнах,  можна почути різні думки з приводу війни в Україні, зокрема, й такі: “А чому ми, платники податків, повинні давати гроші Україні, яка навіть не членом ЄС і НАТО?”. Згадані труни з загиблими здатні, на думку Є.Дикого, лише погіршити ситуацію з підтримкою Заходом України у її війні з державою варварів.

Несподівана думка?  Можливо, й передчасна – адже, як вже згадувалося, на конференції в Парижі “не дійшли консенсусу з цього питання”.

Однак втішимося хоча б тим, що нинішній господар резиденції Palais  de l’Élysée Парижі, здається, остаточно прозрів і став називати речі своїми іменами. Хочеться вірити,  Emmanuel Jean-Michel Frédéric Macron зробив свій вибір.

Напевно, після побаченого в Бучі будь-яка адекватна людина просто не могла б поводитися інакше…

Ігор Дуда

Читайте нас у Google News

Читайте нас у Telegram