Є людські постаті, які назавше залишаються у пам’яті поколінь. До них належить і геніальний Тарас Шевченко, життя якого нерозривно пов’язане з волинським Тернопіллям.
21 вересня 1846 р. Т. Шевченко отримав від київського генерал-губернатора Д.Бібікова розпорядження про відрядження його за завданням Археографічної комісії в Київську, Подільську та Волинську губернії. Вільний художник Шевченко мав зібрати місцевий фольклор, описати цікаві кургани та урочища, оглянути старовинні пам’ятники і приміщення, а також намалювати загальний вигляд Почаївської лаври, внутрішній вигляд храму і вигляд місцевості з тераси. 20 жовтня цього ж року Т. Шевченко записав у м. Почаєві народні пісні «Гиля, гиля, селезень», «Ой у саду, саду гуляла кокошка» та «Ой пила, вихилила», а також намалював акварельні малюнки: «Почаївська лавра з півдня», «Почаївська лавра з заходу» (є й малюнок олівцем), «Собор Почаївської лаври. Внутрішній вигляд», «Вид на околиці з тераси Почаївської лаври» (плюс малюнок олівцем). Лист Волинської духовної консисторії духовному собору Почаївської лаври про сприяння Шевченкові у виконанні доручення Археографічної комісії зберігається у фондах Тернопільського держархіву. Усі твори Т.Шевченка нині можна подивитися у Київському національному музеї Т.Шевченка (на малюнках є підписи художника, їх назви і рік виконання).
Перегляньте також:
Відомо також, що Т.Шевченко в Почаєві вивчав стародруки, цінні документи 17 ст. У цьому місті художник мав зустріч із польським скрипалем і композитором К.Ліпінським, про що згадує у повісті «Блізнєци» (1856). Згадки про Почаїв є в поемах Шевченка «Слєпая» (1842), «Невольник» (1845), і «Петрусь» (1850).
У жовтні 1846-го Т.Шевченко побував і в родинному маєтку князів Вишневецьких, де досліджував архітектуру палацу, монастиря оо.Кармелітів, церкви, вивчав їх іконостаси, картини у замковій галереї, побував у парку, оглядав з тераси околицю, а також спілкувався з жителями.
Поет, художник, дослідник старовини Шевченко відвідав також і м.Кременець. Тут він побував у гімназії, ліцеї, вивчав історичні місця, оглядав і описував культурно-мистецькі споруди, збирав народні пісні.
Про своє перебування на нинішніх землях Тернопільщини прозаїк Шевченко згадує у своїй повісті «Варнак» (1853-54): «Повертаючись із Почаєва, я зайшов у Кременець подивитися … на будову у той час палати чи кляштору для кремецького ліцею».
Цікаво, що, перебуваючи на наших землях, Шевченко ще й поповнив свої знання як з минулої історії краю, так і свого сьогодення. Прозаїк Шевченко згадав гетьманів України 16 ст., чиї долі пов’язані з нашим краєм, Северина Наливайка та Івана Свирговського (п’єса «Назар Стодоля»). Про життя селян Волині свого часу Шевченко довідався під час зустрічі у Вишнівці з Федором Кружилкою. Він розповів Кобзареві про походження назви с. Підкамінь (потім про цю зустріч згадав і описав В.Щурат в 1905 році).
Цікаві думки про перебування Т. Шевченка у Вишнівці можна знайти у романі-есе «Дума про вогонь» дослідника Петра Жура. Він, зокрема, пише, що про це містечко Кобзар знав з розповідей М.Костомарова, який відвідав його у 1844 році. А ще Петро Жур пише, що особливо хвилювала поета жорстока вигадка власників замку – «гра в шахи», під час якої кріпаки зображали фігури. Після таких «партій» не один бідолаха опинявся далеко від рідного дому. Адже той, хто вигравав фігуру, забирав її, як свою власність. Існують перекази, що після такої розповіді Т. Шевченко довго ходив, насупивши брови і наспівуючи «Ой горе тій чайці».
Краєзнавці стверджують, що Кобзар зупинявся і у с. Білокриниця на Кременеччині. Можливо, бо дорога через цей населений пункт до Києва веде.
Вшанування пам’яті Кобзаря
Тернопільщина сьогодні – яблунево-барвінковий трилисник у розмаї наддністрянсько-надсеретянсько-надзбручанських земель – пам’ятає і шанує ім’я всесвітньовідомого поета, художника, фольклориста, етнографа, мислителя й громадсько-політичного діяча Тараса Шевченка, який побував на землях нашого краю восени 1846 року. На його честь відкрито пам’ятники у Почаєві, Вишнівці та Кременці, встановлено меморіальні дошки на фасадах палацу Вишневецьких, Кременецького ліцею та будинку в Почаєві. Уродженець Почаєва, художник А.Лазарчук намалював портрет поета Т.Шевченка (зберігається в Києві у НМУМ).
У Кременецькому краєзнавчому музеї діє відділ, присвячений Т.Шевченкові, де експонується і його «Малий Кобзар» (Кременець, 1922). У цьому виданні (наклад близько 3 тисяч примірників), надрукованому в друкарні братів Юзефових, поміщено 22 твори Кобзаря. Книгу було безкоштовно надіслано в усі школи колишнього Кременецького повіту.
У 90-х роках минулого століття краєзнавець Г. Чернихівський віднайшов портрет Кобзаря, написаний рукою поета і вченого Олександра Неприцького-Грановського з Великих Бережців на Кременеччині.
Цікаво, що уродженець Кременця, художник Іван Гарасевич намалював картини «Шевченко в Почаєві» (1960, збер. у Києві), «Шевченко в Кременці 1846» (1958), «Т.Шевченко на Замковій горі в Кременці» (1961). Його пензлю також належить робота «Зустріч Т.Шевченка з Варнаком» (1961), останні три картини художника зберігаються у Кременецькому краєзнавчому музеї.
У населених пунктах Тернопільської області відкрито й освячено близько 150 пам’ятників Шевченкові. До 50-річчя від дня смерті поета (1911), було зведено на його честь пам’ятку в с.Бурдяківцях (нині Чортківського району), перший пам’ятник у формі хреста. На честь 100-річчя від дня народження Кобзаря було встановлено пам’ятники у селах Залав’є, Лошнів, Жуків, Добромірка, Лозівка, Лисичинці, Шили, Денисів, а меморіальні дошки – на Народному Домі в м.Копичинці (ініціатива «Просвіти») та у м.Заліщики (ініціатор – письменник О.Маковей). Деякі пам’ятники за часів польської окупації були зруйновані.
Тільки на землях Гусятинщини, між річками Серет і Збруч, освячено 12 пам’ятників Великому Шевченкові. Найдавніші – у Копичинцях (1948, реконструйований 1989), у с. Теклівка (1951, скульптор І.Козлик), селищі Гримайлові (1956, скульптор Меркулов), м. Хоростків (1969).
У місті над Серетом Тернополі пам’ятник встановлено у 1982 р. (скульптор М.Невеселий). Іменем поета названо Тернопільський академічний обласний український драматичний театр та бульвар. Його пам’ятною постановкою у 1865 р. була вистава «Назар Стодоля».
Чотири населені пункти увічнено ім’ям поета – Кобзарівка, Тарасівка, Шевченкове, Гаї-Шевченківські.
Світ побачили путівник «Тарас Шевченко на Тернопільщині» (1990, 1999, 2007), ілюстрований альманах «У камені, бронзі, граніті», книга «Тарас Шевченко у пам’яті поколінь» (обидві – 2014 р., Тернопіль) і збірка творів місцевих літераторів, присвячена Т.Шевченку.
У дарунок – Кобзареві
Мистці яблунево-барвінкового Надзбруччя (письменники, скульптори, композитори, художники, режисери, артисти, співаки), а також педагоги, працівники музеїв, бібліотекарі та інші присвячують Т.Шевченкові свої твори і популяризують нині на всіх континентах його творчу спадщину. Літературознавець, видавець Богдан Лепкий – автор розвідок про творчість Т.Шевченка, перекладач творів Кобзаря польською мовою, редактор «Повного видання творів Т.Шевченка» українською і «Повного видання творів Т.Шевченка» польською мовами» (обидва у 14 тт.), праці «Про життя і твори Т.Шевченка» (2004) тощо. Уродженець с.Пилява, публіцист, філософ, редактор Микола Шлемкевич, уродженець Хоросткова Михайло Палій, уродженець Збаража Володимир-Тарас Жила популяризували творчість Кобзаря у США та інших країнах зарубіжжя – у часописах і серед студентів вузів.
Серед популяризаторів шевченкознавства немала кількість учених, письменників, мистців, котрі довгий час жили, працювали чи живуть і працюють на землях Тернопільщини. Так, актор, режисер Лесь Курбас зіграв роль Гонти («Гайдамаки» за Т.Шевченком), кандидат філологічних наук, професор, літературознавець Р.Гром’як написав працю «Естетика Шевченка» (2002), актор драмтеатру, режисер, професор В’ячеслав Хім’як майстерно зіграв роль Назара (Назар Стодоля» Т.Шевченка), виконує моновиставу «Душі почину і краю немає» за творами Кобзаря, читає твори Шевченка по радіо та ін.
Тернопільський скульптор Іван Мулярчук створив в області 5 пам’ятників Т.Шевченку: Висічці, Кут-Товстому, Мізюринцях, Яблуневі та Стрілківцях (1995). Його Шевченкіана відбилась також у станковій скульптурі («Тарас Шевченко» (1990), «Невільник», «Гонта», «Ярема» (всі – 1991).
Майже два десятки картин на шевченківську тематику написав художник із Бережанщини Олег Шупляк, У 2013 р. художник переміг на Всеукраїнському відкритому конкурсі на кращий ескіз логотипа з відзначення 200-річчя від дня народження Т. Шевченка.
Наші обдаровані краяни, співачка зі світовим іменем Соломія Крушельницька, композитори Денис Січинський, Василь Барвінський, Михайло Вериківський, Роман Купчинський, Генрик Топольницький, актори Богдан Антків, Ярослав Геляс, Мар’ян Крушельницький, художники Антон Манастирський, Ярослава Музика, Олена Кульчицька, письменник Антін Лотоцький, мовознавець Василь Сімович (народився теж 9 березня), бандурист-віртуоз і композитор Дмитро Губ’як та багато інших у піснях, музиці, картинах, грою на сценах, у художній літературі, мовознавстві внесли свій посильний вклад у подальший розвиток Шевченкіани.
Іван БАНДУРКА
На фото: Ілюстрація до поезії “Реве та стогне Дніпр широкий” (Т.Шевченко). Олег Шупляк
