Це питання сьогодні болить багатьом українцям. Саме Польща була країною-транзитером і прихистила багато наших біженців. Тож нам потрібно виважено підійти до вирішення проблеми.
Суто емоційно кожен українець, який потерпає від московитської агресії, до кінця не може усвідомити: чому наші друзі так поводяться? Спершу перевізники блокували, нині – фермери й ті, хто під них маскуються, перекривають кордон для всіх вантажів.
Перегляньте також:
- На Тернопільщині розшукують чоловіка, якого підозрюють у важкому злочині
- Тернопільщина втратила захисника Назарія Недобійчука
Що сталось? Хто винен? Що робити?
Насамперед не потрібно всіх поляків гребти під одну гребінку. В Іноземному легіоні багато польських громадян воюють за Україну і Польщу. Вони в тому числі комунікують з Бойове Братерство України. Покладати тінь провини і на цих хлопців – нечесно і неприпустимо. Є поляки-роботодавці та ті, хто допомагає нашим біженцям пережити лиху годину.
Але є й купка людей, які свої інтереси ставлять вище загальнолюдських цінностей. Є фермери, котрі блокуванням хочуть вирішити два питання: зменшити або зупинити експорт з України і «вибити» з Європейської унії додаткові дотації на сільськогосподарську продукцію.
Нині Європейський союз серйозно повернувся обличчям до України і допомагає у протистоянні. Тож блокада українського кордону не може залишитися непоміченою Євросоюзом.
Фактично це шантаж Європейської унії. І блокувальникам «по цимбалах», що буде з Україною й українцями.
Окрім того, є частина поляків, котрі вороже ставляться до України. Це так звані конфедерати і кресовики, які голосують або за партію Качинського, або за конфедератів. Кресовики – це ті, хто вважають Львів-Лембергом і польськими «кресами». Отой пропутінський плакат виставив конфедерат, який балотувався до Сейму від партії конфедератів, набрав 1,6% голосів, не пройшов, але є ворогом України. Він навіть не усвідомлює, що кличе біду до Польщі. Частина блокувальників – проплачені москвинським режимом.
Частина – ненавидять Україну. Загалом таких громадян у Польщі не більш ніж 5-7%. Як у кожній країні. Але особливо активні кресовики.
Варто розглянути й дії влади: польської та української. Польська влада поринула у політичні ігрища. Невдовзі мають відбутися вибори до Європарламенту, тож політики хочуть заручитися підтримкою сільського населення. А потім мають відбутися вибори до органів місцевого самоврядування. Звідси заяви Дуди та віце-прем’єра з аграрних питань, що фермери мають право на протест. Це популізм, спроба отримати прихильність сільського населення. Тому серйозних дій, які б зупинили ці блокади, з боку польського уряду немає.
Туск сьогодні також залежний від виборів до Європарламенту, де бере участь його політична сила. А ще він сформував коаліцію, куди увійшла й Аграрна партія. Якщо вживатиме серйозних заходів, то вихід Аграрної партії з коаліції Туска призведе до зміщення уряду Туска. Тобто нині польські політичні сили мають цугцванг. І не мають політичної волі.
З одного боку вони усвідомлюють, що для Польщі вкрай важлива підтримка України, і оці блокування вбивають клин між Україною і Польщею, а від того виграє московія. Але водночас Аграрна партія – в коаліції й стала на бік фермерів, бо це їхній електорат.
З іншого боку – партія Качинського, яка сьогодні в опозиції, заявляє про свою підтримку так званих фермерських протестів, бажаючи знову сформувати більшість у парламенті і запустили новий уряд Моравецького чи Качинського.
Тому польську владну еліту нині можна назвати яловою. Їхня нерішучість призвела до того, що покидьки, які частково на зарплаті у московитів, а частково є україноненависниками, сіли на голову як Україні, так і Польщі.
Щодо української влади. Зрозуміло, що рильце в пушку і у фірм-одноденок, які «кришуються» владою, скупили за безцінь пшеницю і кукурудзу в Україні та демпінгують на польському ринку, виводячи таким чином гроші з України. Не офіційних, легальних експортерів, які цінують свою репутацію, а саме структур, що перебувають «під дахом» нинішньої неукраїнської окупаційної влади.
Жодних посилів від влади щодо переговорного процесу між Україною та Польщею немає. Не чути рішучих дій посла України в Польщі. Не видно навіть натяків на спроби урегулювання проблеми з боку міністра аграрної політики, міністра економіки, прем’єр-міністра. І взагалі мовчить Зеленський. Хоча саме зовнішньополітична діяльність – це прерогатива Президента. Напрошується висновок, що заробіток грошей для них важливіший, ніж інтереси України.
Що робити?
1. Не впадати у психоз. Не потрібно закликів на кшталт «блокуймо Польщу», дамо симетричну відповідь тощо. Поляки – різні. Від україноненависників до тих, хто воює за Україну. Ми маємо зупинитися, і не поводитися так, як ці польські провокатори. Тому що це послабить Україну. Війна на два-три фронти нам точно не потрібна.
2. Українцям потрібно змусити владу сформувати переговорну групу найвищого рівня з боку України і провести перемовини і з представниками польської влади, і з представниками справді фермерських господарств для вирішення проблеми. Заклики до взаємного блокування не працюватимуть на користь України. Наша відповідь має бути виваженою. З холодною головою і гарячим серцем.
Примусити владу перестати заробляти надприбутки, обкрадаючи українського фермера, демпінгуючи на ринках Європейської унії, і повернусь обличчям до національних інтересів.
А Польща має повернутися в коло одного з найважливіших партнерів України в протистоянні з московією. І тоді все буде добре.
