У червні минулого року світ побачила збірка оповідань «Рената часом пише», авторкою якої є тернополянка Рената Літинська. Це її літературний дебют. Хто така Рената Літинська і чому вона вирішила написати книгу? Про це у моєму інтерв’ю з авторкою.
– Пані Ренато, як давно ви пишете?
Перегляньте також:
– Перші твори народилися у 2020 році. З того часу я не можу не писати. Закінчила курси від Litosvita і постійно працюю над вдосконаленням своїх навичок. Я – економіст за фахом і працюю на власний бренд спортивного одягу. Поєдную роботу з письменництвом.
– Хто або що надихає вас на творчість?
– Насамперед – люди та їх історії з життя. Я із задоволенням пишу про те, що відчуваю та помічаю сама.
– Що стало поштовхом до написання книги?
– Я не очікувала, що напишу книгу. Просто працювала щодня і за якийсь час отримала малюнки на тексти від своєї подруги. Саме тоді мені спала на думку ідея об’єднати наші зусилля і створити збірку оповідань.
– То ж хто автор ілюстрацій?
– Талановита тернополянка, архітекторка за фахом, а тепер вже й ілюстраторка Анна Харченко.
– Чому збірка оповідань «Рената часом пише» має саме таку назву та про що ваші оповідання?
– Мої оповідання – про віру в дива, які не минають, і про те, що найкраще жити в любові. Хотіла назвати книгу «Намисто», бо всі оповідання різні за характером та змістом. Але вирішила залишити оригінальну назву, під якою публікувала свої твори в соцмережах. Найважчим для мене був етап пошуку видавництва. Писати було легше, бо це те, що я практикую щодня.
– Як ставляться ваші рідні та друзі до того, що ви стали письменницею?
– Вони завжди вірили в мої сили, навіть тоді, коли я дуже сумнівалася в собі. Видання «Рената часом пише» я вже презентувала у містах Тернопіль, Київ, Рівне, Чернівці, Хмельницький, Луцьк, смт Кострижівки, в с. Забойки. Також торік у листопаді провела низку презентацій у Греції. Рада, що багатьом моя книга подобається.
– Пані Ренато, яка ваша улюблена книга?
– У мене багато улюблених книг, я постійно поповнюю їх список. Подобається читати романи, один із останніх, який дуже вразив, — «Яблука Єви» Христини Коціри. Зараз читаю «Спитайте Мієчку» Євгенії Кузнєцової. Відчуваю, що натрапила на справжній скарб. Неймовірний стиль письма та подачі авторки сучасної прози.
– Чи плануєте і надалі писати?
– Так, я почала роботу над новою книгою. Маю надію, що мені все вдасться, бо відчуваю більшу відповідальність. Хочу кудись поїхати і працювати над рукописом цілими днями.
– Які поради ви б дали людям, які теж мріють написати книгу?
– Поради прості: писати щодня, довіряти свою роботу фахівцям для професійного редагування та коректури і багато читати в тому жанрі, в якому ви пишете. Бажаю творчим людям успіхів та віри в себе!
Євгенія ВАСИЛИШИН
