Драми і трагедії водіїв на Тернопільщині, які сіли за кермо нетверезими

Коли вони стверджують: «Треба було їхати – і край!» – це не означає крайньої необхідності у юридичному сенсі. Відтак рідко кому з нетверезих керманичів вдалося уникнути відповідальності.

Мати поскаржилася на здоров’я, і нетверезий син помчав на допомогу

Стаття 130 КУпАП – керування транспортом у нетверезому стані або під впливом наркотиків – є доволі суттєвим стримуванням для водіїв порушувати закон. Адже санкція передбачає штраф – щонайменше 17 тисяч гривень та на рік позбавлення права керувати транспортним засобом. Але засторога діє не на усіх. Коли спиняють поліцейські, і прилад на вміст алкоголю показує такі цифри, що годі й щось заперечувати, водії нерідко розповідають про життєві драми, які спонукали сісти за кермо нетверезими. Так, житель Заліщанщини, якого спинили серед ночі у  с.Винятинці, оповів патрульним про те, що змушений був сісти за кермо нетверезим, бо зателефонувала стара мати – скаржилася на здоров’я. Алкотест «Драгер» показав 1,23 проміле алкоголю – при нормі 0,2. Тобто чолов’яга був не просто «під шафе», а добряче п’яний. На порушника склали протокол. 

Коли ж дійшла справа до суду, водій заявив про те, що не визнає вини, мовляв, діяв у стані крайньої необхідності – життя і здоров’я матері важливіше за ризики, пов’язані з нетверезою їздою. 

Й справді – відповідно до вимог ст.17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Відтак дія, за яку хоч і передбачено відповідальність, не вважається незаконною, бо вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, якщо ця небезпека не могла бути усунута іншими засобами, і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Тобто для встановлення того, що особа діяла в стані крайньої необхідності, визначають, чи небезпека не могла бути усунена іншим шляхом, а також чи це єдиний засіб захисту від небезпечних дій.

Попри ствердження того, що мати була хвора, чоловік не надав жодних доказів цього, а також не спростував, чому, наприклад, не викликав таксі чи не попрохав когось завезти його до матері. Тож суд відкинув твердження про крайню необхідність.

Суть проста: сідаєш за кермо – дотримуйся усіх правил. До цього зводиться вітчизняне законодавство та судова практика Європейського суду з прав людини. «Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі», – витяг з одного рішення ЄСПЛ.

Дива не сталося – Заліщицький райсуд визнав водія порушником та призначив 17 тисяч гривень штрафу й на рік позбавив права кермування.

Дзвінок з реанімації

Аналогічно завершилася справа стосовно працівниці одного з тернопільських вишів. Літнього вечора жінка поверталася з Тернополя у приміське село, де мешкала. На вул. 15 Квітня в обласному центрі її зупинили працівники поліції – автомобіль рухався без увімкнутих фар. Водійка пояснила: їде з лікарні, в стресовому стані – могла їх не ввімкнути. Й тут поліцейські запитали, чи не вживала вона спиртні напої, на що та зізналася: за обідом пила алкоголь, однак з цього часу минуло майже сім годин. Тест за допомогою газоаналізатора показав 0,36 проміле. Відтак, поліцейські склали протокол.

У суді жінка не визнавала вини. Стверджувала, що у пообідню пору з приятелькою пили пиво у барі. Після того її відвіз додому чоловік. А ввечері зателефонували з лікарні, де у реанімаційному відділенні перебувала її прийомна матір. Тому, не роздумуючи, жінка поїхала у лікарню. Її матір померла. Ця поїздка була вимушеною, і дії слід вважати крайньою необхідністю.

Втім, з цим не погодився суд першої інстанції, а згодом і апеляційний суд, акцентуючи на тому, що водійка не усувала жодної небезпеки, їдучи з лікарні додому. Також не встановлено обставин, які підтверджували б, що небезпека не могла бути усунута іншими засобами, ніж керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Адвокат водійки апелював до міжнародного законодавства, зокрема Віденської конвенції про дорожній рух в частині визначення максимально допустимого рівня алкоголю. Але за змістом конвенції спеціальні норми щодо керування транспортними засобами під дією алкоголю та допустимий законом його рівень у повітрі, що видихається водієм, мають бути передбачені національним законодавством. У нас це, як уже згадувалося, – 0,2 проміле. У водійки норма була перевищена майже вдвічі.

Штраф і рік без керма – покарання, призначене у Тернопільському міськрайонному суді, залишили без змін в апеляційній інстанції. Для жінки це дуже дошкульно – вона мати трьох неповнолітніх дітей, яких треба розвозити у школу, на гуртки.

Їхав «під мухою» до лікарні у супроводі поліцейських

І ось нарешті справа, в якій суд погодився: водій, хоч був нетверезим за кермом, діяв у стані крайньої необхідності, й звільнив останнього від відповідальності за уже згаданою статтею 130 КУпАП. У вересні минулого року при в’їзді у Борщів поліцейські зупинили «Фольксваген» – була перша ночі, уже діяла комендантська година. Від водія несло алкоголем. Однак у салоні була маленька дівчинка, стривожені мама і бабуся. Дитина задихалася і потребувала негайної медичної допомоги. Водій просив відпустити – вони їхали із чортківського села Залісся, поспішали у лікарню. Він визнав, що нетверезий, та відмовився від тестування «Драгером», бо кожна хвилина була дорога. У супроводі поліцейських дитину довезли в лікарню.

На щастя, з дівчинкою усе гаразд, а от водієві, який є дядьком дитини, довелося іти до суду. Цього разу Феміда виявилася милосердною.

«На переконання суду, відвернути можливі наслідки, які б могли настати, якби дитині не було своєчасно надано медичної допомоги, за умов, які склалися на той час (важкий клінічний стан дитини; віддаленість місця проживання дитини від медичного закладу, в який її необхідно було доправити; пізній час доби; відсутність можливостей у матері дитини самостійно транспортувати дитину до районного медичного закладу) можливо було лише шляхом транспортуванням дитини із с.Залісся Чортківського району  до м. Борщів в КНП «Борщівська міська лікарня» для надання їй медичної допомоги, що й фактично було зроблено», констатував суд і закрив провадження у справі, визнавши те, що водій діяв у стані крайньої необхідності.

Ольга КУШНЕРИК