Ви дивитеся на світлину, яка була зроблена десь в околицях Борщева на Тернопільщині близько 80 років тому. Галичанка, яку бачимо на фото – мало того, що вродлива – але й судячи з її вигляду і постави, що називається, “знає собі ціну”. Бо оте почуття власної гідності, у ту мить, ніби віддзеркалилося на її гарному й інтелігентному обличчі.
Зрештою, й дбайливо укладені у зачіску дві її коси, акуратний проділ волосся й характерно укладені на грудях руки є ніби зримим підкресленням свободи і незалежності натури цієї жінки.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Ну, а про саму її вишиту сорочку – то годі й казати: таких візерункових перлин як на Борщівщині, не знайдете ніде на Західній Україні. Ота ніби-то “важкуватість” борщівського орнаменту і глибока насиченість його темних кольорів, є винятково самобутніми у світі європейської вишивки.
І, наостанок: світлина, якою я супроводжую свій допис, із підписом “Дівчина з-над Дністра” вперше була опублікована в альбомі “З криниці краси: зразки українського мистецтва” (Краків-Львів, 1942), фотографії до якого у важкі часи Другої Світової війни зібрала й опрацювала Лідія Бурачинська, а виставила сьогодні на своїй сторінці Олена Стефанишин.
Дивлячись на цю світлину задаєшся й таким питанням: а от цікаво, що думала у ту хвилю – стаючи до знимки перед фотографом – ота гарна й інтелігентна незнайомка із Борщівщини..?
Адже, надворі тоді йшов 1941 рік, німці – по всіх усюдах, а крім того усі галичани вже встигли відчути на своїй шкірі отих “перших совєтів”. Мабуть, від подібних думок ніде не дінешся… А від того, мабуть, і такий неприхований сум в очах у цієї невідомої галичанки з-над Дністра…
