Редакція газети Свобода проаналізувала активність парламентарів за минулий рік. У фокусі – депутати, які пройшли до парламенту від округів на Тернопільщині, а також за партійними списками, але є вихідцями з області.
Це Андрій Богданець, член депутатської фракції партії «Слуга народу», голова підкомітету з питань ціноутворення та розвитку зовнішньоекономічної діяльності в агропромисловому комплексі Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. Ігор Василів, член депутатської фракції партії «Слуга народу», член Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури. Володимир Гевко, член депутатської фракції партії «Слуга народу», заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Іван Калаур, член депутатської фракції партії «Слуга народу», заступник голови Комітету, голова підкомітету з цивільного та адміністративного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. Микола Люшняк, член депутатської групи «Довіра», член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Людмила Марченко, член депутатської фракції партії «Слуга народу», заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань законодавства про статус народного депутата України Комітету Верховної Ради України з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України. Іван Чайківський, член депутатської групи «Партія «За майбутнє», секретар Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
Усю інформацію почерпнуто із офіційного сайту Верховної Ради України. Відразу зауважу, що від початку війни сайт став менш інформативним – багатьох даних немає у відкритому доступі.
Скільки голосували депутати і скільки разів були відсутніми? За статистикою сайту, минулого року парламентарі голосували 2809 разів. З тернопільських депутатів найменше голосували і найчастіше були відсутніми Андрій Богданець та Микола Люшняк. Богданець у процентному відношенні голосував 36,6%, відсутній при голосуванні 423 рази. Ігор Василів голосував 56,78%, у 115 разів – відсутній. Володимир Гевко голосував 72,41%, 145 – відсутній. Ігор Калаур 76,15% голосував, 104 – відсутній. Микола Люшняк голосував 45,53%, відсутній – 451. Іван Чайківський голосував 60,73%, відсутній – 214.
Стосовно Людмили Марченко об’єктивної картини не скласти. Нагадаю, 11 липня минулого року САП та НАБУ повідомили їй та її помічниці про підозру у зловживанні впливом. Розслідування встановило, що Марченко спільно зі своєю помічницею за грошову винагороду пообіцяла громадянину забезпечити прийняття уповноваженим особами ОВА рішення про дозвіл на виїзд за межі України, а також внесення відповідних відомостей до інформаційної системи «Шлях». Згодом повідомляли про те, що членство Людмили Марченко у фракції призупинене, а опісля – нібито її виключили. Однак на сайті Верховної Ради Марченко значиться депутатом, обіймає посаду у комітеті.
Законотворча діяльність наших депутатів відображена у таких показниках. Богданець був ініціатором 31 законопроєкту у групі з іншими депутатами – від 12 до 80 з лишком осіб, тобто йдеться по колективне подання законопроєктів. Звернувся з 18 депутатськими запитами. Василів, теж у групі з іншими депутатами, зініціював 9 законопроєктів, звернувся із 12 депутатськими запитами. Гевко вніс 13 законопроєктів, звернувся з 11 депутатськими запитами. Калаур вніс 50 законопроєктів та звернувся з 3 депутатськими запитами. Це єдиний парламентар від Тернопільщини, який подав законопроєкт власного (не колективного) авторства, а саме проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри. Втім цей документ має статус: заслухано та знято з розгляду.
Люшняк був одним із ініціаторів 18 законопроєктів, звернувся з 12 депутатськими запитами. Чайківський – один з ініціаторів 21 законопроєкту, звернувся з одним депутатським запитом.
Доволі промовистим показником політичної активності є виступи нардепів у сесійній залі. Так от, за цілий минулий рік Люшняк жодного разу не виступив – ні з трибуни, ні з місця. Богданець, Гевко, Чайківський по разу виступили з місця, Василів раз виступав з трибуни, а Калаур виявився найбільш активним – тричі виступав з трибуни.
Про зарплати нардепів годі дізнатися – якщо раніше сайт Верховної Ради містив декларації, то тепер навіть такої опції не існує. Відповідно до кошторису Верховної Ради на 2023 рік, на здійснення законотворчої діяльності було передбачено 1267214, 9 тис. грн, з них 840043 тис. грн – на оплату праці, 688559, 8 тис. грн – нарахування на оплату праці. Шалені суми…
Трохи світла на зарплати пролив скандал наприкінці року – нардепи проголосували собі за збільшення зарплат на 2024-й – у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму. Якщо точніше, зарплата нардепів у такому випадку піднімається автоматично, тож була пропозиція заморозити зарплати на попередньому рівні й відповідно за це проголосувати. Але необхідної кількості голосів не знайшлося. Відтак бюджетне фінансування для Управління справами Апарату Верховної Ради наступного року на загальну суму майже 3 мільярди гривень зросло – на понад 300 млн грн. більше, ніж передбачалось на поточний рік. З відповіді на запит «Української правди» стало відомо, що, наприклад, у січні минулого року у середньому виплати на одного депутата становили 48 800 гривень.
Відповідно до кошторису, норми витрат на одного депутата у 2023 р. були такі. Кожен депутат мав право на відшкодування оренди житла або винайму готельного номера – у сумі 237250 грн, це від 19500 до 20150 грн на місяць (оплачувалися 10 місяців). Усі нардепи від Тернопільщини скористалися цією компенсацією, окрім Василіва і Чайківського. Богданець за минулорічний жовтень отримав меншу суму – можливо, у зв’язку з відсутністю.
А ще депутатам належалося 90 тисяч гривень на рік компенсації за проїзд територією України, за канцелярське приладдя – 1500 грн, 2 тис грн. – за оплату приміщень у виборчих округах, 670 грн – за організацію зустрічі з виборцями, за телефонні розмови – 4890 грн.
Окрема стаття видатків – на помічників народного депутата. Кожен парламентар має по два, а дехто й по три помічники-консультанти за трудовим договором (таке виплаває зі статистики: на сайті значиться 401 нардеп і 983 помічники). На громадських засадах – 3267 помічників. Фонд для оплати праці помічників-консультантів кожного нардепа на рік становить 940 473, 6 грн і ще 206 904,2 грн – нарахування на оплату. Окрім цього, ще 8 тис. грн на рік передбачено на відрядження помічників. Якщо раніше прізвища, іншу інформацію про помічників можна було прочитати на сайті, то тепер такої інформації немає. Цікаво, що навіть на інформаційні запити журналістів у Верховній Раді не надають відомостей про помічників нардепів, обґрунтовуючи відмову великим обсягом запитуваної інформації. Раніше парламентарів викривали на тому, що на роботу беруть родичів, але з 2021 року діє заборона на консультантів-родичів.
Парламент стає дедалі менш доступним для преси та закритим для суспільства. Наприклад, відсутня інформація про закордонні відрядження. Згадаймо: у січні 2023 року на сторінках посольства України в Таїланді з’явилося оголошення про зустріч української громади з нардепом Тищенком (згодом за цей вояж поплатився виключенням з фракції «Слуг народу»). Скандальне «відрядження» нардепа у далеку теплу країну спливло у публічний простір випадково. Хтозна, скільки ще парламентарів відпочивали, прикриваючись відрядженнями.
В умовах війни обмеження на інформацію є частково виправданим, та все ж діяльність нардепів (бодай та, яка не містить елементів, пов’язаних із державною таємницею, обороноздатністю країни) має бути у публічній площині.
Ольга КУШНЕРИК
