Мирослава Стульківська: «Творчість передається за спадковістю»

Опубліковано:
15 Листопада, 2023 о 11:43

З віршами Мирослави Стульківської я познайомився в Інтернеті. Дізнавшись, що ми з нею земляки, запросив на розмову. А про що ще спілкуватися з поетесою, як не про творчість?

– Пані Мирославо, що спонукало вас одного разу отак взяти, й почати писати вірші?



– Перші спроби віршувати робила ще в юності, коли моя душа була наповнена мелодією першого кохання. В той час вважала написання віршів радше забавкою, аніж серйозним заняттям. А будь-яка забавка з часом забувається… Але у 2012 році якось несподівано сама для себе відчула, що перо знову наполегливо проситься до рук, почали з’являтися нові поетичні рядки. Це були вже не наївні віршики про перше кохання, а серйозна доросла лірика, якою можна було з кимсь поділитися. Тож я почала публікувати свої вірші в Інтернеті на різних поетичних сайтах. Після того, як відчула, що їх назбиралося вдосталь, видала збірку, яку назвала «Серце на долоні». Дуже вдячна своїм найріднішим людям: коханому та донькам, які мені дуже допомогли втілити ідею в життя. Також не можу не згадати із вдячністю свою колегу по роботі Ірину Мацко, без якої така ідея могла й не з’явитися.

– Можливо, це прозвучить трохи банально, але хіба можна не запитати людину, яка пише вірші, про їх тематику і джерело натхнення?

– Мої вірші різнопланові, я не зациклююся на яких-небудь конкретних темах. Правда, останнім часом найбільше народжується патріотичних віршів. Не думаю, що потрібно пояснювати причини цього… Їх назбиралося так багато, що я вже почала всерйоз задумуватися над окремою збіркою патріотики.

А щодо натхнення? Думаю, що моя відповідь, як і ваше запитання, буде банальною (усміхається). Я пишу про те, що зачіпає мою душу і викликає яскраві емоції: чи якісь випадки з життя, чи приємні спогади, чи щось красиве або цікаве, що вихопив мій погляд і залишив у пам’яті.  Думаю, що будь-який інший поет скаже вам те саме.

Зараз я мешкаю в Тернополі, але народилася у с. Білокриниця на Підгаєччині. Проведене там дитинство і досі нагадує про себе в моїх снах. Розмірене сільське життя, праця, побут, природа, мальовничі краєвиди – це теж величезне джерело натхнення.

Хоча за спеціальністю я педагог-дошкільник, проте працюю в адміністративній сфері. Моя робота передбачає постійне спілкування з людьми, щоправда не з дітьми (як раніше, в дитячій студії Ірини Мацко), а з дорослими. Іноді подібне спілкування може бути настільки цікавим, що теж можу написати вірш.

– Отже, після роботи ви вирішуєте всі сімейні справи, а потім весь вільний час присвячуєте поезії? Чи є інші захоплення, які складають їй конкуренцію?

– Звісно, у мене є інші захоплення. Це – подорожі або просто прогулянки на природі, холодні купання у джерелі для контрасту. Люблю тишу і усамітнення. Саме тоді приходить натхнення для поезії. Отже, ніякої конкуренції немає (усміхається).

– Раз ви на початку розмови згадали своїх доньок, може, трішки більше розкажете про них? Чи передалася їм від вас схильність до творчості?

– У мене є три дорослі доньки. Найстарша Оля дуже різнобічно обдарована. Вона працює в галузі інформаційних технологій, а також активно займається громадською діяльністю, волонтерством і донорством у воєнному госпіталі. Середня Марія є талановитою художницею і створює як традиційні малюнки, так і електронні ілюстрації. Одна з її картин – «Україночка» – прикрашає обкладинку моєї збірки. Молодша Софія захоплюється музикою і навчається на факультеті іноземних мов. Вільний час вона віддає музиці та грі на фортепіано. Чи це не доказ того, що творчість передається за спадковістю?

– Інтерв’ю з поетесою буде неповним без римованих рядків, тож пропоную вам поставити в нашій розмові крапку цитатою з вашого вірша.

– Незважаючи на випробування, які випали на долю українського народу, на темні миті нашого життя, ми повинні вірити у те, що настануть кращі часи, засяє сонце над Україною, добро обов’язково переможе зло. І якщо крапкою мають стати рядки з мого вірша, то я, не задумуючись, обираю ці:

Повір, що найтемніша ніч
Завжди бува перед світанком.
Хоч ми зі смертю віч-на-віч,
Та перемоги день настане!

Спілкувався Тарас КОМАРИНСЬКИЙ

Хочете повідомити нам свою новину? Пишіть на електронну адресу tenews.te.ua@gmail.com. Слідкуйте за нашими новинами в Твіттер, долучайтеся до нашої групи і сторінки у Фейсбук, підключайтеся до каналу Телеграм.

Джерело: Новини Тернопільщини
Теги: #вірші, #ірші, #Мирослава Стульківська, #новини тернопільщини, #новини тернополя, #творчість, #тернопіль, #тернопільські новини
Коментарі





Опілля квас ціни iPhone 14 Pro в Одесі, Україна

Статті

Інтерв'ю
Анастасія Шмир
17:13, 15 Липня, 2024

“Хочу знайти свого чоловіка”, – дружини зниклого безвісти військового з Тернополя

Блоги

ТОП новини тернопільщини: