Українська нація – це Нація Воїнів. З українцями «сюсюкати» – нечесно. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.
Дуже добре, що воєначальники розпочали «дорослу» розмову з суспільством. Відсутність серйозного діалогу була також одним з демотиваторів для мобілізації. Можливо, на когось заколисуючі месиджі арестовичів і буданових діяли як заспокійливе. Але то був троянський кінь для громадян, котрі не усвідомлювали: наразі загроза для України є не меншою, ніж торік.
Та нарешті починається серйозна розмова.
Хтось каже, що війна перейшла у позиційну. Я називаю таку війну окопною. Окопна війна – деморалізуюча і виснажлива річ. У суспільстві має бути несприйняття такої війни. Ще й тому, що в тилу відбувається страшенна деінституалізація.
Що маю на увазі?
Фактично в Україні Офіс Президента на чолі з Президентом є недієздатними. Бо окрім «відосіків», брехні й мародерства нічого не дають країні. Недієздатний також парламент, більшість якого можна назвати розширеною палатою №6. У Кабміні міністри на чолі з прем’єром грають роль фунтів. Їх ніби й немає.
Висновок: Україні критично потрібен Уряд воєнного часу.
Тим більш, що повноваження Верховної ради цього скликання завершилися. Депутати мають конституційне право продовжувати свою каденцію до обрання наступного складу, але все одно то є «кульгава качка».
30 квітня 2024 року закінчуються повноваження Президента. Проплачені офісом політологи кажуть, що потрібно діяти по аналогії з Верховною Радою. Але Конституція не передбачає продовження повноважень Президента. Тобто вони готові на все, щоб залишитись при владі. Бо їм там добре. Присмокталися.
Через це легітимний Уряд воєнного часу, що складається з компетентних, патріотичних людей, які готові взяти відповідальність за все, що діється в країні – критична необхідність. Чим швидше УВЧ постане – тим швидше у нас будуть успіхи на фронті.
Якщо навіть ця влада «нагне» Конституційний суд і він прийме ухвалу, щоб Зеленський мав право продовжувати каденцію після 30 квітня, то все одно й для українського суспільства, і в очах західних партнерів легітимність буде сумнівною.
Тобто якщо нині вже сумнівна легітимність парламенту, то після 30 квітня сумнівною буде й легітимність Президента.
Через те Уряд воєнного часу – нагально необхідний запобіжник, який :приведе до тями систему державного управління; наведе порядок; здійснить кроки, що сприятимуть якомога швидшій Перемозі.
Що необхідно, аби здобути Перемогу?
1. Підготовлене і вмотивоване військо. Комплектація нових бригад, доукомплектування постійно воюючих бригад вмотивованими людьми. І в кожній роті, бригаді, батальйоні має бути політвиховник.
2. Сподіваюсь, на початку наступного року Україна отримає літаки F-16, що суттєво змінить ситуацію на фронтах.
3. Посилення протиповітряної оборони. Збільшення кількості ЗРК Pаtriot.
4. Радіоелектронна боротьба. Засоби РЕБ є вкрай важливими в тому числі для боротьби проти ворожих безпілотників.
5. Боєприпаси, патрони, снаряди. Маємо запустити виробництво в Україні. Це реально й можливо.
6. Ракетні комплекси «Нептун», «Вільха» та інші. Україна може і повинна налагодити випуск. Бити по військово-промисловому комплексу на території ворога маємо власними ракетами.
7. Безпілотники. Українських виробників дронів – величезна кількість. Потрібна спрощена система.
8. Налагодити ремонт техніки в Україні. У нас більш ніж достатньо заводів, де збереглися кадри й обладнання.
Перемога кується в тилу. Допоки не переведемо країну на воєнні рейки – буде важко здолати окупантів. Сподіватися лише на допомогу США та інших партнерів – це ньюсовок: мовляв, нам хтось винен і щось замість нас зробить. Борімося – поборемо!
Коли все це здійснимо, то переможемо швидше.
Єдине питання – чи спроможна нинішня влада це забезпечити?
