Минулого тижня впродовж трьох діб поспіль НЕК «Укренерго» вдавалось до застосування аварійної допомоги з енергосистем Польщі та Румунії. Її загальний обсяг склав близько 6000 МВт*год. Це еквівалентно роботі, а точніше «відпочинку» двох блоків-тисячників АЕС щодня в цей період.
Аварійна допомога – це дуже коштовний інструмент для «латання дірок». Для розуміння: аварійна допомога в 2-3 рази дорожча ніж заздалегідь законтрактований імпорт електроенергії за кордоном.
Перегляньте також:
- У Тернополі водій вантажівки наїхав на 47-річну жінку
- Культурна еліта України підтримала Тернопільський мистецький коледж імені Соломії Крушельницької
І виникає запитання, а чому нам знадобилась ця допомога і звідки взявсь дефіцит потужностей? Невже через кондіціонери, які нібито «всі разом ввімкнули» у вечірні години через спекотну погоду, про що вже кілька місяців попереджає НЕК «Укренерго»?
По-перше, якби так і було, то чому НЕК «Укренерго» не використало механізм імпорту, як це все ж було зроблено незабаром (28 серпня імпорт склав 3 299,00 МВт*год).
По-друге, в цей самий період на плановий ремонт було зупинено декілька блоків ТЕС та АЕС. Плановий, а не аварійний!
Відповідно, саме через це, вочевидь, і виник тимчасовий дефіцит. Але… якщо подібне було прогнозовано, то чому не існувало домовленостей із приватними виробниками, що перекрити нестачу? Може тому, що нема чим перекривати і не лише у приватних виробників?
Так, наприклад, Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» планує імпортувати вугілля для проходження осінньо-зимового періоду 2023-2024 років… починаючи десь із вересня! Що вона там наімпортує за півтора місяця до початку опалювального сезону – незрозуміло, бо вільних надлишків вугілля у світі немає. Ніхто його не консервує і не складує задарма. Всі обсяги видобутку контрактуються завчасно.
На жаль, у комерційних компаній ситуація не набагато краща. Так, лише в середині серпня Компанія «ДТЕК Енерго» заявила про те, що планує інвестувати 11 млрд грн у підготовку ТЕС і шахт до опалювального сезону 2023-24. Саме планує, а навіть не починає! Відповідно, навіть за найсприятивіших умов, ситуація із підготовкою до зими виглядає досить критичною.
Тому не дивно, що у неділю, 27 серпня, Президент України Зеленський в інтерв’ю Наталії Мосейчук, яке транслювалося в єдиному телемарафоні новин, заявив: «Деякі енергетичні об’єкти мають повернутися під контроль держави, щоб не було тих чи інших ризиків… Це абсолютно вимога воєнного часу».
Попри всі негаразди із менеджментом в державних компаніях, їх вирішити можна дещо простіше та швидше, ніж у приватних. Особливо якщо нагляд за роботою менеджменту будуть здійснювати правоохоронні органи. Так, не найкращій варіант, але без контролю вони можуть почати готуватись до опалювального сезону ближче до Нового Року.
Необхідно вжити негайних заходів для забезпечення енергетичної безпеки країни. Держава повинна активно працювати над диверсифікацією постачання електроенергії та енергоресурсів. Також потрібно забезпечити розумне використання енергоресурсів та встановити механізми для зменшення споживання енергії в промисловості та сфері послуг. І це зовсім не «замєнітє всє лампочки» чи обіцянки кількатижневих чи, навіть, кількамісячних блекаутів, які нещодавно пролунали від мера Львова Садового, який лякав львів’ян тим, що «без електропостачання виживати буде складно, тому нам треба готуватися до ситуації, коли Львів може місяць, а то й два бути взагалі без електропостачання».
Важливо, щоб і державні інституції і органи місцевого самоврядування та приватні компанії співпрацювали для забезпечення стабільності енергетичного сектору та забезпечення належного рівня життя для громадян навіть під час війни.
