Жителі звільнених населених пунктів відчули на собі, що означає втратити свободу і яка то радість – знову бачити синьо-жовтий прапор. Українських воїнів зустрічають зі сльозами щастя на очах.
Але багатьом містам, такими як Сєвєродонецьк, Попасна та інші випала жахлива доля: переживати окупацію знову. І знову чекати. Вже Другого звільнення.
На сьогоднішній день ці міста поруйновані, пошматовані, зболені. Безумовно, і Попасна, і Сєвєродонецьк і Маріуполь, і Бахмут будуть звільнені Збройними силами України.
За наявною у мене інформацією, вже розпочалася підготовка керівників адміністрацій для деокупованих у майбутньому міст. Добра справа. Краєм ока я зазирнув до програми дій після деокупації. Там мова йде про життєзабезпечення населених пунктів, розмінування, налагодження життя. Але, на жаль, відсутня українська державницька ідеологія.
Тобто застосовується абсолютно технократичний підхід, який після деокупації може не спрацювати. Без державницьких ідеологічних посилів, спрямованих на повернення жителів звільнених міст і населених пунктів у єдиний український простір, це може спричинити появу такої собі сірої зони.
Тобто ми обов’язково виженемо московитів і їхніх прихвоснів з українських територій. Але потім ще має відбутися очищення мізків людей, які побували в лабетах ворога, і яке повинно передувати чи проходити паралельно з налагодженням життя у звільнених містах.
Розпочинати треба хоча б з перейменування. Перший указ після деокупації так званого Сєвєродонецька має бути про перейменування міста відповідно до правил української мови: на Сіверськодонецьк. Що московити робили, зайнявши якийсь населений пункт? Змінювали назви та перефарбовували жовто-блакитні вказівники на «аквафреш». Мова топонімів теж є маркером держави.
Загалом же потрібен системно-комплексний підхід до відбудови та налагодження життя на деокупованих територіях . Необхідно «піднімати» все й одразу: інфраструктуру, економіку, освіту, культуру. Тоді процеси відродження взаємодоповнюватимуться.
Бо якщо одну лише ідеологію почнемо впроваджувати, не підкріпивши розвитком економіки та інфраструктури, це може викликати певне несприйняття серед населення. Адже людям потрібно дати економічний фундамент для життя.
І навпаки: якщо розвиватимемо лише економіку без української ідеологічної складової, то територія стане сірою зоною. Через те має бути деокупація не тільки територій, а й мізків українців, які живуть в цих містах і населених пунктах.
Висновок. Я точно знаю, що Сєвєродонецьк, Попасна, Маріуполь та інші українські міста будуть звільнені. Але остаточна деокупація станеться тільки після того, як ми звільнимо мізки людей від ворожих пропагандистських штампів.
Для цього Міністерство з тимчасово окупованих територій мало б розробити велику комплексну програму. Її мета – повернути українцям український архетип, оці чакри розкрити: Вольності, Можливості, Заможність.
Фото з особистого архіву. Місто Покровськ, Донецька область.
