Полковник Ракетних військ і артилерії Збройних Сил України Сергій Баранов – про те, яким озброєнням українська артилерія володіє наразі, скільки часу необхідно для підготовки наших військових до роботи на сучасних натівських системах та що потрібно для здобуття переваги над ворогом у цій війні.
З першого дня великої війни кожен український артилерист сумлінно та героїчно виконує власне бойове завдання. Попри всі перешкоди та тяготи війни, саме український артилерист зробив усе для того, щоби зупинити та розбити переважаючі сили супротивника.
Перегляньте також:
- Мотиваційні фрази що рятують військових на полі бою
- “Наташа попала!”: Жінка військова з першої спроби збила ворожу ракету
Розрахунок Героя України Василя Боєчка знищив понад 1000 окупантів, не давши їм дійти до Києва. Розрахунок Героя України Юрія Солигана визволяв Харківщину. На його “Гвоздиці” – десятки “зарубок” знищенної ворожої техніки. Кожен з наших воїнів-арлетеристів – герой, достойний вічної шани від нації. Честь та моя подяка кожному із вас!
Негласна назва широкомасштабної російсько-української війни – “Війна артилерії”. За статистикою, близько 80% втрат ворога на полі бою (і живої сили, і бойової техніки) – завдяки українським артилеристам.
Про наявне озброєння
Незважаючи на те, що основну частину уражень здійснюють наші реактивні системи залпового вогню, вже на сьогодні ключове значення мають ракетно-артилерійські системи, передані Україні від західних партнерів. Завдяки їм на окремих напрямках нам вдалося зробити настільки потужний “вогневий кулак”, і армія країни-агресора просто не має змоги вести ефективну боротьбу.
Якщо говорити простими словами, то завдяки озброєнню, яке ми отримуємо, ворог не може підійти до нас близько та займає позиції на відстані максимальної дальності своєї стрільби, що дістає тільки по наших передових позиціях. Тому до нашої далекобійної зброї, як, наприклад, HIMARS, він просто не може “дотягнутися”.
HIMARS
Отже, сьогодні на озброєнні Ракетних військ та артилерії Збройних Сил України вже є певна кількість високоточної зброї натівського зразка. Я б сказав, що Україна має навіть більше зразків такого озброєння, ніж деякі країни НАТО.
Зокрема, це німецькі артилерійські самохідні установки Panzerhaubitze 2000 (PzH 2000) та MARS ІІ;
MARS ІІ
це американські причіпні гаубиці M777 (Lightweight Towed Howitze), самохідні гаубиці M109, а також славнозвісні реактивні системи залпового вогню HIMARS (High Mobility Artillery Rocket System) і M270 MLRS; це французькі TRF1 та LRU; це італійські причіпні саморухомі гаубиці FH70.
Panzerhaubitze
Panzerhaubitze2000
FH70
Для розуміння щодо потужності та ефективності такої зброї – наведу декілька прикладів.
Так, відома РСЗВ HIMARS б’є на відстань до 90 км, САУ PzH 2000 – до 40 км, гаубиця M777 – до 30 кілометрів, гаубиця M109 – до 25 км, французькі TRF1 та італійські FH70 – до 30 км.
M777
TRF1
Безумовно, і я особисто, і Ракетні війська та артилерія зокрема завдячуємо країнам-партнерам, які надають Україні допомогу військовою технікою, озброєнням та боєприпасами. Це, передусім, Сполучені Штати Америки, Велика Британія, Німеччина, Франція, Польща, Словаччина, Чехія та усі інші небайдужі країни.
Проте інтенсивність цієї війни та можливі сценарії нових наступів ворога вимагають значного збільшення кількості озброєння, яке є на сьогодні в українських Ракетних військах і артилерії.
Зброя для переламу у війні
Так, процес переозброєння триває, але попереду ще дуже багато роботи. Війна – це змагання витримки та професіоналізму. І попри суттєву допомогу наших міжнародних партнерів, український артилерист веде війну переважно зброєю радянських калібрів.
За нашими підрахунками, для можливості ефективно боротися з ворогом нашим військам ще потрібно не менше 600 гармат натівського калібру – 105 мм та 155 мм.
Окрім цього, слід усвідомлювати масштаби витрат боєприпасів. Наразі наші війська фактично використовують до 100 тисяч боєприпасів на місяць. Тому для систематичного поповнення запасів нам необхідно мати як власне виробництво, так і підтримку від наших країн-союзників. В тому числі значні постачання радянських калібрів 122 та 152 мм! З огляду на інтенсивність бойових дій, Україна не має права не застосовувати усі наявні сили та засоби. Отже, потреба у боєприпасах відповідних радянських калібрів буде стабільно високою. Принаймні до того моменту, поки на озброєнні України будуть стояти відповідні зразки артилерійських систем, чиє бойове застосування доводить свою практичну ефективність.
Окрім вищезазначеного, на мій погляд, сьогодні на перебіг війни далеко не останньою чергою могли б вплинути ракетні комплекси з дальністю ураження до 500 кілометрів. Вони дійсно докорінно можуть допомогти нам переломити та змінити хід цієї повномасштабної війни. Такі установки сьогодні є в наявності у країн-партерів – США, Великої Британії, Франції, Німеччини та інших.
Водночас, я не можу не зазначити і того факту, що такі комплекси могла б виготовляти і сама Україна. Тут не буду розкривати більше деталей.
Але, український воєнно-промисловий комплекс здатний, залучивши кошти та інвестиції, виготовляти зброю, яка повністю відповідає як стандартам НАТО, так і бойовим завданням, які ставить перед військом наше військово-політичне керівництво.
Українська САУ “Богдана” калібра 155 мм взірцево відпрацювала усі завдання, показавши принаймні не меншу за західні зразки ефективність.
Богдана
Український комплекс РСЗО “Вільха-М” міг би стати суттєвим фактором нашої майбутньої перемоги!
Вільха
Не варто забувати і про найбільш дефіцитні позиції, які конче необхідні піхотним підрозділам у позиційній війні. Значення мінометного озброєння у відбитті російської навали – недооцінене. Наші героїчні мінометники майстерно “розбирають” на деталі російські укріплення та піхоту. Український ВПК має потужності для виготовлення 120 і 60 мм мінометів. Але ефективність цієї зброї також залежить від наявності боєприпасів. Стабільне та масове постачання боєприпасів для мінометів – це те, про що мало говорять у медіа. Досвід оборони Бахмуту та Соледару демонструє, що тактика малих штурмових груп, яка застосовується противником, потребує нарощування використання мінометного вогню. Розрахунок українського міномета здатен здійснити до 300 пострілів за добу. І цим вогняним валом спинити просування ворога до наших позицій. Тому 120 та 60 мм міни потрібні нам, як повітря!
Про опанування натівською зброєю українськими військовими
Слід розуміти, що військові гармати західного зразка, які є високотехнологічною зброєю, набагато складніші за своєю суттю за зброю радянського зразка. Як я вже зазначав, вони більш точні, мають більшу дальність. І саме тому вони потребують кращої та більш ретельної підготовки особового складу.
Але у зв’язку з напруженою ситуацією на фронті, ми просто не маємо змоги виділяти багато часу на підготовку наших військових. Тому деякі курси, які у звичайній ситуації займають до пів року, можуть бути скорочені до декількох тижнів.
Наші військові у прямому сенсі в режимі 24/7 опановують нову техніку: вивчають її технічні характеристики, будову, види технічного обслуговування. І незважаючи на те, що все це робиться у дуже стислі терміни, наші бійці демонструють її дуже ефективне використання під час ведення бойових дій.
Мене неодноразово питали про те, як можливо досягти настільки високих темпів ефективного опанування такою технологічно складною зброєю. Безумовно, тут слід віддати належне інструкторам наших хлопців – вони дійсно роблять дива. Але, на моє глибоке переконання, саме бажання якнайшвидше здолати ворога та перемогти – ось головна формула успіху українських військових у навчанні на натівському озброєнні. Ми розуміємо, що ворог перевершує нас кількісно, а тому наша мета – здолати його якістю, креативністю та сучасними підходами.
Полковник Сергій Баранов, артилерист Збройних Сил
