«Часткова могилізація» викликала незначне падіння рейтингів кремлівської влади. Але такі коливання у 5-10% взагалі не турбують оточення путіна, бо ніяк не впливають на здатність диктатури «тримати народ у покорі». «За» поменшало, але «Проти» не побільшало.
Враховуючи домінування в російському соціумі конформістських настроїв у переважної більшості населення та практична відсутність здатних до непокори чинному режиму, кількість «За» вже давно втратила будь-яку вирішальну роль. Хіба для виправдання брехливих результатів псевдодемократичних виборів.
«Проблеми та негаразди» мобілізації, які стали на певний проміжок часу практично лейтмотивом інформаційного простору навіть на росії, зі смиренням тварин були сприйняті російським суспільством. Ні відсутність адекватного спорядження, ні іржава зброя, ні відправка на 0 одразу після військкомату та значні втрати серед новобранців не змусили суспільство засудити дії влади.
«Могилізація», як і планувалося кремлем, пройшла за «значної підтримки та розуміння» населенням росії. Чому? Для відповіді на це питання досить проаналізувати результати опитувань. Підтримали «могилізацію» у переважній більшості пенсіонери (тобто ті, кому вона не «світила») та мешканці маленьких депресивних міст та містечок, для яких обіцяні кремлем «золоті гори» – єдина можливість покращити своє жалюгідне існування.
Саме проблема «невиплат» обіцяного стала головною причиною невдоволення та опору мобілізованих. Про жодні «моральні принципи» і «злочинність наказів» не йдеться. Взагалі! Як співалося у відомій пісні: «Мораль – неудобный груз, для тех, чей карман пуст». А переважна більшість мобілізованих ніяк не може похвалитися «наповненими кишенями».
Проблеми «могилізації» ніяк не вплинули на рейтинги путіна та Ко. Кремль “відіграв” свою партію по вже перевіреній тактиці “боротьби з ковідом”. Все, що добре – це кремль та центральна влада. Все, що викликає невдоволення та нерозуміння населення росії – «ініціатива на місцях». Саме губернатори та місцева влада опинилися в ролі «цапа-відбувайла» за негаразди.
Безумовно, ризики того, що мобілізовані незабаром стануть головними акторами соціального невдоволення, а їхні сім’ї – носіями громадянського протесту – зберігаються. Але, по-перше, – кремль впевнений у тому, що зможе «заткнути рота» незадоволеним або примусовим апаратом або рублем (у крайньому випадку)… По-друге – завжди знайдеться «фігура», яка візьме на себе всі негаразди. В умовах тотальної пропаганди та страху репресій це не є проблемою для кремля. Поки що…
Як би там не було, рівень соціальної напруги на росії зростає. Навіть фатальне ставлення до смерті, так властиве російському суспільству і вже апробоване на «ковідному тлі», зрештою, не витримає навантаження і призведе до «прориву греблі». Рейтинги рейтингами, але після «прориву» не врятує кремль ні масована пропаганда про «загрозу укробандерівців» та «хижий Захід», ні копійчані подачки на «щоб не здохли».
